Главная Охрана труда в Украине Охрана труда в РФ Охрана труда
Главная > Правила, НД > НПАОП 27.0-1.01-08 ПРАВИЛА охорони праці в металургійній промисловості > VII. Технологічна частина >
НПАОП 27.0-1.01-08 ПРАВИЛА охорони праці в металургійній промисловості

Ці Правила поширюються на всіх працівників, які виконують проектування, будівництво, реконструкцію, виготовлення, монтаж, налагодження, ремонт, обстеження, технічне діагностування та експлуатацію устаткування на металургійних підприємствах і у виробничих цехах.

 Правила є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які використовують найману працю, що пов'язана з проектуванням, будівництвом, реконструкцією, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням, технічним діагностуванням і експлуатацією устаткування на металургійних підприємствах та у виробничих цехах усіх підгалузей чорної та кольорової металургії.

 

   НПАОП 27.0-1.01-08 Правила охраны труда в металлургической промышленности по разделам (русский перевод)

 

Скачать украинскую и русскую версию документа можно здесь

Содержание

I. Сфера застосування
II. Позначення та скорочення
III. Загальні вимоги
IV. Територія підприємства. Будівлі та споруди
V. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопостачання та каналізації, освітлення
VI. Загальні вимоги щодо створення безпечних умов праці
VII. Технологічна частина
VIII. Внутрішньозаводський і внутрішньоцеховий транспорт
IX. Вантажно-розвантажувальні роботи
X. Складське господарство
XI. Дрібнення, подрібнення та грохочення матеріалів
XII. Загальні вимоги до застосування кисню, азоту та аргону
XIII. Електробезпека
XIV. Утримання, огляд, ремонт і очищення технологічного устаткування

VII. Технологічна частина

 1. Вимоги до розташування устаткування та робочих місць

 1.1. Розташування технологічного устаткування повинно забезпечувати його безпечну експлуатацію, зручність обслуговування та ремонту.

 1.2. У виробничих приміщеннях цехів повинні бути передбачені зони обслуговування (майданчики):

 для постійних робочих місць довжиною вздовж фронту обслуговування не менше ніж 1,5 м і шириною - не менше ніж 1 м;

 якщо обслуговування проводиться періодично - шириною не менше ніж 0,8 м;

 якщо обслуговування проводиться з усіх боків, ширина зони спереду повинна бути - не менше ніж 0,8 м, збоку та ззаду - не менше ніж 0,6 м;

 для монтажу та демонтажу устаткування - розмірами, достатніми для його розміщення, ремонту та розташування необхідних матеріалів, пристосувань, інструменту.

 Висота зон обслуговування від настилу до конструктивних елементів приміщення повинна бути не менше ніж 2 м, а у галереях, тунелях і на естакадах - не менше ніж 1,8 м.

 1.3. Робочі місця повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.032-78), ГОСТ 12.2.033-76 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.033-76).

 1.4. Устаткування та оснащення робочого місця повинні забезпечувати безпеку праці та унеможливлювати погіршення здоров'я та працездатності працівників.

 1.5. Конструктивні та ергономічні особливості робочого місця повинні забезпечувати безперешкодне та зручне виконання всіх робочих операцій.

 

 2. Загальні вимоги безпечного ведення технологічних процесів

 2.1. Проектування, організація та проведення технологічних процесів у цехах металургійних підприємств повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности".

 2.2. Безпеку виконання виробничих процесів необхідно забезпечувати:

 вибором найбільш досконалої технології виробництва;

 раціональним розташуванням, режимом роботи та порядком обслуговування виробничого устаткування;

 якістю вихідних матеріалів;

 механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт;

 запровадженням дистанційного керування механізмами у небезпечних зонах,

 професійним добором та навчанням персоналу;

 дотриманням вимог безпеки, нормативно-технічної та технологічної документації.

 2.3. Технологічні процеси повинні здійснюватися відповідно до технологічних інструкцій, затверджених роботодавцем і узгоджених службою охорони праці.

 2.4. Не можна допускати наявності вологи на робочих майданчиках плавильних агрегатів та інших місцях можливого потрапляння розплавленого металу та шлаку, а також у приямках конверторів, штейнових і шлакових траншеях.

 2.5. Експлуатація плавильних агрегатів у разі витікання води з систем охолодження цих агрегатів не дозволяється.

 2.6. Стан ємнісної технологічної апаратури та трубопроводів, які експлуатуються в умовах, що можуть спричинити корозію, повинен постійно контролюватися: необхідно проводити періодичні огляди, під час ремонтів перевіряти товщину їхніх стінок для визначення ступеня зносу.

 2.7. Технологічне устаткування, апарати та трубопроводи, призначені для роботи з вибухопожежонебезпечними та шкідливими парами, газами та пилом, повинні бути герметичними, а у разі неможливості забезпечення повної герметизації місць, де можливі шкідливі виділення, вони повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами або слід ужити заходів з локалізації впливу небезпечного фактора. Герметизуючі пристрої необхідно систематично оглядати. Порушення герметизації треба негайно усувати.

 2.8. Обладнання дослідних установок і проведення дослідних робіт на діючому технологічному устаткуванні дозволяється лише за наявності розробленої та затвердженої роботодавцем інструкції, у якій повинні бути передбачені заходи, що забезпечують безпеку під час виконання зазначених робіт.

 

 3. Пости, пульти та панелі керування

 3.1. Система керування устаткуванням і технологічними процесами повинна бути простою, з мінімальною кількістю пускових і керуючих пристроїв, безпечних і зручних під час обслуговування та мати блокування, що виключають помилкове вмикання - вимикання механізмів.

 3.2. Пости керування необхідно розташовувати у місцях, зручних і безпечних під час обслуговування, з достатнім сектором огляду, чіткою видимістю агрегату, що обслуговується, та прилеглих до нього дільниць, а також повинні бути обладнані індивідуальними ключами-бирками, які видають особі, що має право на керування ними.

 Пости, пульти та приміщення АСКТП повинні бути обладнані приладами контролю, керування, регулювання тощо, мікропроцесорними програмованими контролерами, ПЕОМ, що забезпечують безпечне ведення технологічних процесів, а також світлозвуковою сигналізацією для сповіщення про пуск і зупинку агрегатів, що обслуговуються, та про випадки порушення штатного режиму їхньої роботи.

 Пульти та панелі керування повинні бути розміщені в ізольованих приміщеннях з оптимальними умовами мікроклімату, із захистом від електромагнітних полів, з допустимими нормами шуму, вібрації та освітленості.

 3.3. Пульти керування повинні мати засоби зв'язку відповідно до проекту.

 3.4. Ергономічні вимоги до робочих місць під час виконання робіт у положенні сидячи повинні відповідати ГОСТ 12.2.032-78.

 3.5. Механізми керування для обслуговування несумісних операцій необхідно заблоковувати так, щоб запобігти можливості їхнього одночасного вмикання. Важелі та рукоятки керування повинні фіксуватися, щоб виключалася можливість самочинного або випадкового їх вмикання.

 3.6. За наявності ручної та педальної систем керування однією і тією самою операцією повинно бути влаштовано блокування, що виключає можливість одночасного вмикання обох систем керування.

 3.7. Оперативні та неоперативні щити систем автоматизації у вибухонебезпечних установках повинні бути обладнані в плитових приміщеннях з умовами, ідентичними середовищу звичайних приміщень.

 У разі необхідності встановлення щитів і пультів безпосередньо у вибухонебезпечних зонах прилади та апарати, що розташовуються на них, повинні мати відповідне виконання, при цьому необхідно застосовувати щити, що призначені для використання в умовах вибухонебезпечних зон.

 Не дозволяється у всіх випадках встановлювати щити живлення систем автоматизації з апаратами захисту та керування (запобіжниками, автоматичними вимикачами, пакетними вмикачами тощо) у межах вибухонебезпечних зон.

 3.8. Приміщення, а також частини будівель і споруд іншого призначення, в яких передбачається розміщення щитових приміщень, повинні бути класифіковані відповідно до вимог будівельних норм і правил як приміщення для виробництв категорії Г; ці приміщення повинні мати 1-й і 2-й ступені вогнестійкості згідно з протипожежними нормами проектування будівель і споруд.

 3.9. Приміщення АСКТП, у яких встановлюються ПЕОМ і програмовані МПК, необхідно класифікувати як приміщення для виробництв категорії Г.

 Проектування приміщень для мікропроцесорних програмованих контролерів та персональних електронно-обчислювальних машин для підприємств чорної та кольорової металургії повинно відповідати вимогам Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.99 N 21, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.06.99 за N 382/3675 (НПАОП 0.00-1.31-99).

 3.10. Напруга, що підводиться до щитів і пультів керування ланцюгами вимірювання, керування, сигналізації тощо, що встановлюються у виробничих і щитових приміщеннях усіх категорій небезпеки стосовно ураження людей електричним струмом, не повинна перевищувати 380 В змінного і 440 В постійного струму.

 3.11. Для деяких металургійних агрегатів можна розробляти (обладнувати) суміщені щити з апаратурою керування силового електроустаткування напругою 220 В, технологічної автоматики та зв'язку.

 

 4. Контрольно-вимірювальні прилади та засоби автоматизації

 4.1. Категорія надійності електропостачання КВП, МПК і ПЕОМ повинна відповідати категорії виробництв, що обслуговуються. Як джерело живлення для систем електропостачання КВП, МПК і ПЕОМ необхідно використовувати цехові розподільні підстанції, розподільні щити, розподільні пункти, до яких не підключені споживачі з різнозмінним навантаженням.

 Під час вибору схеми електропостачання для системи автоматизації з МПК і ПЕОМ, для яких недопустима втрата або ушкодження інформації, що знаходиться в оперативній пам'яті, необхідно в першу чергу розглядати варіант живлення від мережі через швидкодіючий тиристорний перемикач. Крім того, щоб запобігти втрат інформації, необхідно використовувати джерела безперебійного живлення.

 4.2. Агрегати та апарати з дистанційним керуванням повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами, які одночасно дають показники параметрів технологічного процесу на місці встановлення агрегату та на щиті керування.

 Контрольно-вимірювальні прилади необхідно встановлювати у зручних і безпечних місцях для нагляду та регулювання.

 Агрегати та апарати зі складними технологічними процесами (аглофабрики, газозмішувальні станції та інші об'єкти) в обґрунтованих випадках повинні бути обладнані МПК і промисловими ПЕОМ.

 4.3. У кожному цеху на кожний агрегат повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік параметрів безприладового контролю, без чого не дозволяється робота технологічного устаткування.

 4.4. Експлуатація несправних або з простроченим строком перевірки контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється.

 4.5. Організація та порядок проведення перевірки, ревізії та експертизи засобів вимірювання повинні відповідати вимогам Закону України "Про метрологію і метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР ), ГОСТ 12.0.005-2003 "ССБТ. Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения".

 4.6. Датчики повинні бути розташовані у спеціальних приміщеннях або у шафах з ущільненням. Приміщення датчиків можуть бути або окремо розташовані, або вбудовані в будівлі виробничих приміщень.

 4.7. Електричні прилади та щити повинні бути заземлені відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів та НД.

 4.8. Контрольно-вимірювальні прилади необхідно освітлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

 4.9. Мережі стисненого повітря та азоту для приладів і засобів автоматизації повинні мати буферні ємності, що забезпечують запас стисненого повітря або азоту для їхньої роботи протягом не менше однієї години.

 Ці вимоги не поширюються на установки, в яких вмикання компресорів здійснюється автоматично за тиском повітря або газу у ресивері.

 4.10. Під час використання осушеного повітря чи азоту з технологічних установок для приладів і засобів автоматизації відключення мереж повітря або азоту від трубопроводів цих установок необхідно здійснювати автоматично зворотним клапаном або іншим автоматичним пристроєм, встановленим перед буферною ємністю.

 Лінії розведення стисненого повітря до контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації повинні бути виконані з металевих труб. Регулювання, ремонт приладів і засобів автоматизації повинні виконувати тільки працівники служби КВПіА.

 Обслуговування та ремонт ПЕОМ, МПК і обчислювальних мереж повинні виконувати лише працівники служби АСКТП підприємства.

 4.11. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

 

 5. Виробнича сигналізація та зв'язок. Блокувальні пристрої

 5.1. Між взаємопов'язаними дільницями та агрегатами повинен бути встановлений гучномовний та телефонний зв'язок. У разі необхідності його необхідно дублювати телексним (прямим оперативним або автоматичним) зв'язком і радіозв'язком. В окремих випадках для попередження про небезпеку, що виникає за нормального ходу технологічного процесу, необхідно застосовувати світлові та звукові або тільки світлові сигналізатори.

 Для попередження про небезпеку під час аварійних ситуацій, особливо тих, що супроводжуються викидами великої кількості шкідливих і небезпечних газів, а також рідин, необхідно застосовувати спеціально призначені системи гучномовного оповіщення відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.

 5.2. Агрегати, робота яких можлива в автоматичному, налагоджувальному та ручному режимах, повинні бути обладнані сигналізацією про вмикання їх на цей режим роботи.

 5.3. Засоби зв'язку та сигналізації повинні бути легкодоступні та безпечні в обслуговуванні, а розташовувати їх необхідно у зонах максимальної видимості та чутності для персоналу.

 5.4. Значення сигналів і правила поведінки працівників під час їх подачі, а також перелік посад працівників, які мають право подавати сигнали, повинні бути зазначені в інструкції з охорони праці, затвердженій роботодавцем.

 5.5. Експлуатувати агрегати основного технологічного устаткування, усі види рейкового та нерейкового транспорту та механізмів у разі несправності сигнальних пристроїв не дозволяється.

 5.6. Блокування, контрольно-вимірювальні прилади та сигналізацію необхідно перевіряти та ремонтувати згідно з графіком.

 5.7. На підприємстві наказом роботодавця повинні бути розподілені обов'язки та межі відповідальності посадових осіб щодо технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів засобів вимірювання, систем і засобів автоматизації.

 5.8. На підприємстві повинен бути письмово узгоджений з уповноваженою посадовою особою підприємства дозвіл на планові або позапланові відключення засобів вимірювання, систем і засобів автоматизації, відмова яких може призвести до зупинення виробничого процесу з важкими економічними наслідками, блокування випуску продукції, шкідливого впливу на навколишнє середовище, а також до порушення вимог чинних нормативно-правових актів.

 5.9. Засоби вимірювання, системи та засоби автоматизації, дистанційне керування та пристрої захисних блокувань повинні перебувати під постійним наглядом відповідальної особи для забезпечення їх надійної роботи.

 5.10. На всіх засобах вимірювання червоною смугою повинно бути позначено граничнодопустимі значення параметра, що вимірюється, у разі досягнення яких на пульт керування повинні подаватися світловий та звуковий сигнали.

 

 6. Аспірація та пилопридушення

 6.1. Аспіраційні установки повинні забезпечувати видалення шкідливих та небезпечних речовин (газів, пари, пилу, аерозолю) від місць їх виділення таким чином, щоб уміст їх у повітрі робочої зони виробничих приміщень не перевищував встановлених ГДК відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

 6.2. Технологічне устаткування, під час роботи якого можливе виділення шкідливих газів, пари та пилу, повинно конструюватися та поставлятися в комплекті з усіма необхідними укриттями та пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення шкідливих речовин. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві відсмоктувачі з патрубками для підключення до повітроводних мереж.

 Швидкість повітря, що відсмоктується, у вхідному перерізі аспіраційної воронки, яка приєднується до аспіраційного укриття, має бути:

 не більше ніж 1 м/с - при середньому діаметрі часток матеріалу від 0,2 до 3 мм;

 0,7 м/с - якщо більше 50% часток із середнім діаметром менше ніж 0,2 мм (при щільності матеріалу 4500 кг/куб.м та більше);

 0,4 м/с - таке саме, але при щільності матеріалу до 4500 кг/куб.м.

 6.3. У виробничих приміщеннях експлуатація транспортних засобів і устаткування, що забруднюють повітря шкідливими та небезпечними речовинами, без аспіраційних пристроїв не дозволяється.

 6.4. Якщо технологічне устаткування працює, аспіраційна система повинна теж працювати постійно. Обладнання в системі резервних приладів або двох приладів з 50% продуктивності повинно спеціально обумовлюватися та обґрунтовуватися.

 6.5. Системи аспірації повинні бути централізовані, мати вертикальні колектори та з'єднані з апаратами очищення повітропроводів. Застосування децентралізованих систем повинно бути обґрунтовано техніко-економічним розрахунком. Робота технологічного устаткування повинна бути зблокована з роботою аспіраційної системи.

 Включення в роботу аспіраційної системи необхідно здійснювати за 10 хвилин до включення технологічного устаткування, а відключення - через 10 хвилин після відключення технологічного устаткування. Згідно з технологічною інструкцією час включення та відключення аспіраційної системи може бути змінено.

 6.6. За наявності блокування аспіраційних приладів з технологічним устаткуванням повинні бути передбачені додаткові пускові пристрої безпосередньо біля аспіраційного обладнання.

 6.7. У разі, якщо під час вимкнення місцевої витяжної вентиляції зупинка виробничого устаткування неможлива або якщо під час зупинки устаткування триває виділення шкідливих речовин у робочу зону в кількостях, що перевищують ГДК, необхідно передбачати резервні вентилятори для місцевого відсмоктування з автоматичним їх перемиканням.

 6.8. Аспіраційні системи повинні бути герметичні. Конструкція місцевого відсмоктування не повинна ускладнювати контроль за роботою устаткування та його ремонт. Стан герметичності аспіраційних систем необхідно систематично перевіряти, а виявлені порушення негайно ліквідовувати.

 6.9. У молоткових і відцентрових дробарках у торцевих стінках кожуха та в жолобах необхідно передбачати патрубки з фланцями для підключення труб (байпасів). Переріз обвідної труби необхідно брати з розрахунку 0,05 кв.м на 100 т виробництва на годину. Завантаження жолоба повинно бути таким, щоб забезпечувати подачу матеріалів у напрямку обертання ротора.

 6.10. Очищення аспіраційних повітропроводів необхідно проводити згідно з графіком, затвердженим роботодавцем. Для зменшення пилоосадження у повітропроводах аспіраційних систем необхідно прокладати їх за можливості з нахилом не менше ніж кут природного укосу матеріалу.

 Аспіраційні системи повинні бути змонтовані так, щоб була забезпечена можливість їх очищення. У місцях можливого забруднення повітропроводу (за відводами) та на прямих ділянках через кожні 15 м повинні бути обладнані оглядові люки.

 6.11. В аспіраційному приладі у вибухопожежонебезпечних виробництвах необхідно постійно контролювати такі параметри:

 вміст вибухопожежонебезпечних речовин після тягодуттьових машин;

 перепад тиску до пиловловлювача та після нього.

 Експлуатація аспіраційної системи повинна здійснюватись при концентрації таких речовин не більше ніж 50% об'ємів від НКГЗ відповідно до вимог підпункту 6.9 розділу VII цих Правил.

 Аспіраційний прилад та технологічне обладнання повинні вимикатися:

 у разі підвищення концентрації вибухопожежонебезпечних речовин більше ніж на 50% об'ємних від НКГЗ. У цьому випадку необхідно вмикати продувну вентиляцію;

 у разі різкого падіння перепаду тиску до 500 Па (50 кгс/кв.см) до пиловловлювача та після нього.

 6.12. Концентрацію вибухопожежонебезпечних речовин необхідно визначати при такому завантаженні технологічного обладнання, при якому вміст вибухопожежонебезпечних речовин у повітрі, що аспірірується, є максимальним.

 6.13. Повітря, що відсмоктується аспіраційними системами та містить шкідливі й небезпечні речовини, перед викидом в атмосферу необхідно очищати відповідно до вимог санітарних норм проектування промислових підприємств.

 6.14. Аспіраційні системи для видалення вибухопожежонебезпечних речовин необхідно виготовляти у вибухозахищеному виконанні та оснащувати розривними мембранами.

 6.15. Для відведення вибухових газів після розривних мембран необхідно встановлювати вихлопні труби.

 Вихлопні труби повинні бути вертикальні або з нахилом до горизонту під кутом не менше ніж 45 град. Довжина вихлопних труб повинна бути не більше ніж 10 діаметрів розривної мембрани.

 Вихлопні труби необхідно встановлювати так, щоб виключалась можливість проникнення викидів газів під час вибуху на робочі місця та у проходи, а також на кабельні лінії.

 Викидні устя вихлопних труб необхідно захищати від потрапляння атмосферних опадів. Цілісність захисних насадок необхідно щоденно перевіряти.

 6.16. Застосовувати пилоосаджувальні камери для очищення повітря від вибухопожежонебезпечного та пожежонебезпечного пилу не дозволяється.

 

 7. Технологічні трубопроводи

 7.1. Проектування, виготовлення, монтаж і випробовування технологічних трубопроводів повинно відповідати вимогам СН 527-80 оборудование и технологические трубопроводы".

 7.2. Трубопроводи, що призначені для транспортування вибухонебезпечних, пожежонебезпечних та шкідливих речовин, включаючи зріджені гази, незалежно від температури нагрівання, а також арматура повинні бути виготовлені з матеріалів, що за своїми технічними характеристиками відповідають робочим умовам середовища, що транспортується.

 Ці трубопроводи повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98), та інших чинних нормативно-правових актів.

 7.3. Обладнання, виготовлення, монтаж і експлуатація трубопроводів пари з тиском більше ніж 0,07 МПа або гарячої води з температурою понад 115 град.С повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.11-98 і НПАОП 40.1-1.02-01.

 7.4. Запірні пристрої та арматура для апаратів і трубопроводів до їх встановлення та після кожного ремонту повинні випробовуватися на герметичність. Ці випробовування необхідно здійснювати після закінчення пригінки та слюсарно-механічної обробки. Гідравлічне випробовування на тиск необхідно проводити відповідно до ГОСТ 356-80 "Арматура и детали трубопроводов. Давления условные пробные и рабочие. Ряды". Цей тиск повинен бути не нижче пробного гідравлічного тиску агрегату. Після випробовування необхідно складати акт.

 7.5. Трубопроводи в будівлях цехів необхідно прокладати

відкрито. Прокладати трубопроводи для кислот і лугів над робочими майданчиками, проходами, робочими місцями не дозволяється. Прокладати трубопроводи для транспортування вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних, а також отруйних і їдких речовин через побутові, допоміжні та адміністративні приміщення, розподільні пристрої, електро- та вентиляційні приміщення не дозволяється.

 Прокладати будь-які трубопроводи через димові труби, лежаки та інші подібні пристрої не дозволяється.

 7.6. Фланцеві з'єднання трубопроводів, що перебувають під тиском, повинні бути надійно ущільнені. Ущільнювальні поверхні фланців для з'єднання трубопроводів, а також матеріали та конструкція прокладок для них повинні бути розраховані на робочий тиск, температуру та фізико-хімічні властивості середовища, що транспортується.

 7.7. Фланцеві з'єднання трубопроводів кислот і лугів повинні бути обладнані захисними кожухами (муфтами). Захисними кожухами повинні також бути обладнані фланцеві з'єднання технологічних і парових трубопроводів у місцях проходу людей під ними.

 7.8. На вводах трубопроводів у будівлі цехів повинна бути встановлена запірна, а за необхідності й регулювальна арматура.

 7.9. Запірну та регулювальну арматуру трубопроводів необхідно встановлювати в доступних і безпечних для обслуговування місцях або обладнувати дистанційним керуванням. Необхідність застосування арматури з дистанційним керуванням або ручним приводом повинна бути визначена умовами технологічного процесу для забезпечення безпечної роботи.

 Місця розташування на трубопроводах арматури, що потребує постійного обслуговування, повинні бути освітлені.

 7.10. Під час проведення ремонтних робіт у місцях встановлення запірної та іншої арматури масою, що перевищує 30 кг, повинна бути передбачена можливість застосування вантажопідіймальних механізмів.

 7.11. Усі металеві трубопроводи необхідно заземлювати при вводі в будівлі цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.

 На фланцеві з'єднання трубопроводів, що призначені для транспортування вибухопожежонебезпечних продуктів, необхідно встановлювати струмопровідні перемички.

 Перевірку захисного заземлення необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

 7.12. Для всіх трубопроводів, призначених для транспортування небезпечних і шкідливих продуктів, повинна бути передбачена можливість продування їх інертним газом або водяною парою. Підведення інертного газу або пари до технологічних трубопроводів здійснюється за допомогою знімних ділянок трубопроводів або гнучких рукавів, що відповідають вимогам ГОСТ 18698-79, із встановленням запірної арматури з обох боків знімної ділянки. Після закінчення продування запірну арматуру необхідно закрити, а знімні ділянки трубопроводів або рукава зняти.

 Біля запірної арматури технологічних трубопроводів повинна бути встановлена заглушка.

 7.13. Виконувати будь-які ремонтні роботи на трубопроводах, що перебувають під тиском, а також на трубопроводах, якими транспортують вибухопожежонебезпечні розріджені пари та гази, не дозволяється.

 Вогневі роботи на вибухопожежонебезпечних об'єктах газового господарства повинні проводитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

 7.14. Після пуску устаткування з підвищенням параметрів (тиску нагнітання доменного дуття, тиску в барабанах котлів тощо, температури середовища, що транспортується) або після його модернізації необхідно провести ретельний огляд ділянок трубопроводів, на яких параметри підвищилися, а до того замінити арматуру, що відпрацювала більше половини нормативного терміну при колишніх параметрах, а також замінити гнуті й зварні коліна й окремі ділянки трубопроводів.

 7.15. Розпізнавальне фарбування, попереджувальні знаки та маркування технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опозновательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69).

 До розпізнавального пофарбування повинні належати:

 кодова дільниця, колір якої визначає групу речовини, що транспортується;

 сигнально-попереджувальні кільця, маркувальні написи, що визначають найбільш важливі властивості речовин, що транспортуються.

 Кодові дільниці необхідно наносити на найбільш відповідальних ділянках комунікацій (на відгалуженнях, біля місць з'єднання фланців, у місцях проходів трубопроводів крізь стіни, перегородки, перекриття).

 Маркувальні щитки необхідно застосовувати для додаткового позначення виду речовин та їх параметрів (температури, тиску тощо), необхідних за умовами експлуатації.

 

 8. Огородження

 8.1. Усі відкриті рухомі частини устаткування, що розташоване на висоті не вище ніж 2,5 м від рівня підлоги, доступні для випадкового дотику, повинні бути огороджені. Огородження може бути виконане суцільним, сітчастим (з розміром чарунок не більше ніж 20х20 мм) або у вигляді поручнів при відстані до рухомих чи обертових частин устаткування не менше ніж 1 м. Місця встановлення цих огороджень, наявність у них хвірток або отворів, знімних ділянок, блокування повинні бути обов'язково позначені на кресленнях розробника устаткування. На всіх хвіртках і отворах в огородженнях, призначених для доступу обслуговуючого персоналу до устаткування, необхідно вивішувати попереджувальні написи безпеки.

 Під час роботи устаткування, окремі деталі якого рухаються, обслуговуючому персоналу не дозволяється заходити за огородження або виконувати будь-які роботи на цих деталях і механізмах.

 8.2. У разі, якщо окремі виконавчі органи машин і рухомі частини агрегатів, небезпечні для людей, не можуть бути огороджені під час їх обслуговування, ці машини та агрегати дозволяється огороджувати загальним огородженням з додержанням вимог підпункту 8.1 розділу VII цих Правил.

 8.3. Зубчасті, пасові та ланцюгові передачі, а також муфти незалежно від висоти їх розташування та швидкості обертання повинні мати суцільне огородження знімними кожухами, кріплення яких знімаються за допомогою спеціального інструменту.

 8.4. Противаги, розташовані зовні устаткування, повинні бути огороджені або розташовані в закритих напрямних пристроях (колодязях, трубах, шахтах), що унеможливлюють доступ людей у небезпечну зону.

 8.5. Для виконання ремонтних і регулювальних робіт, а також для спостереження за технологічним процесом і роботою механізмів в огородженнях дозволяється робити вікна і люки, які повинні закриватися, щоб унеможливити випадкове падіння в них людини, та бути зблоковані з пусковим пристроєм устаткування, машин і механізмів.

 8.6. Знімні огородження, а також двері у них повинні відповідати вимогам підпункту 8.3 розділу VII цих Правил.

 8.7. У кожному цеху повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік елементів устаткування, знімні огородження якого повинні мати блокування. На об'єктах, що будуються та реконструюються, ці блокування повинні передбачатися проектом.

 8.8. Огородження повинно бути складовим елементом цього устаткування та відповідати проекту. Робота устаткування та механізмів з несправним огородженням або без нього не дозволяється.

 8.9. Справність огороджень необхідно перевіряти в кожній зміні. Виявлені несправності треба негайно усувати.

 8.10. Ремонт, очищення вручну та закріплення частин і огороджень під час роботи устаткування не дозволяється.

 8.11. Знімати огородження для ремонту устаткування дозволяється тільки після повної зупинки механізмів. Пуск механізмів після ремонту, огляду та очищення дозволяється лише після встановлення огородження на місце та закріплення всіх його частин.

 

 9. Майданчики та сходи

 9.1. Для обслуговування запірної, регулювальної та іншої арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, розташованих на висоті два та більше метрів від підлоги, повинні бути обладнані спеціальні стаціонарні майданчики.

 Застосовувати для цього приставні драбини не дозволяється.

 Якщо проектом передбачено дистанційне керування арматурою, обладнувати стаціонарні майданчики не потрібно. У такому випадку повинні бути передбачені пересувні майданчики, підвісні колиски, спеціальні машини, обладнані телескопічними вишками для огляду та ремонту арматури.

 9.2. Сходи та майданчики повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78 "Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия".

 Конструкція настилу перехідних майданчиків і майданчиків для обслуговування, а також містків і східців повинна виключати ковзання робітників під час пересування.

 9.3. Майданчики, отвори, прорізи (технологічні, монтажні) повинні мати огородження з поручнями висотою не менше ніж 1 м з додатковою штабою на висоті 0,5 м і з суцільною обшивкою знизу заввишки 0,14 м.

 Приямки, зумпфи, люки, колодязі, дренажні канави та канави в підлозі у виробничих будівлях, прорізи в перекриттях, якщо вони відкриті за умовами роботи, повинні мати зазначене огородження, або бути закриті кришками, або перекриті по всій поверхні міцним настилом, укладеним врівень з підлогою.

 9.4. На робочих майданчиках повинні бути таблички із зазначенням допустимого загального та зосередженого навантаження, на яке розрахований майданчик. Опорні елементи майданчиків і сходів повинні бути розраховані на навантаження не менше ніж 2000 Н/кв.м (200 кгс/кв.м).

 9.5. Стаціонарні металеві сходи необхідно встановлювати під кутом 45 град. при постійному користуванні ними та 60 град. - при періодичному (двічі протягом години за зміну), ширина східців повинна бути не менше ніж 0,6 м, відстань між східцями по висоті - не більше ніж 0,3 м.

 Сходи повинні бути обладнані поручнями з обох боків висотою не менше ніж 1 м. На сходах висотою до 1,5 м дозволяється встановлювати поручні з одного боку.

 9.6. Сходи висотою більше ніж 10 м повинні бути обладнані майданчиками для відпочинку через кожні 5 м.

 9.7. Для доступу в приямки та колодязі дозволяється улаштовувати вертикальні сходи або скоби на відстані 0,3 м одна від одної по висоті.

 Вертикальні сходи висотою більше ніж 2 м повинні мати огородження у вигляді дуг (хомутів) зі спини працівника, який пересувається сходами.

 9.8. По краю покрівлі резервуара на відстані не менше ніж 1,8 м у кожний бік від сходів, що ведуть на резервуар, необхідно встановлювати поручні висотою не менше ніж 1 м. На огородженій площі покрівлі повинен бути люк для вимірювання рівня рідини, замірний пристрій і арматура. Якщо арматура, а також дихальні та запобіжні клапани розташовані на різних ділянках покрівлі, до них повинні бути підведені майданчики з огородженням. Ставати безпосередньо на покрівлю резервуара не дозволяється.

 9.9. Майданчики для обслуговування устаткування, сходи, перехідні містки необхідно утримувати в справному стані та своєчасно ремонтувати.

 

 10. Вимоги безпеки під час випалу шихти та концентратів (матеріалів)

 10.1. Експлуатація усіх видів випалювальних печей повинна здійснюватися відповідно до вимог технічної документації заводів-виробників та технологічних інструкцій.

 10.2. Конструкція корпусів печей для випалювання матеріалів, їх газоходів, утилізаційних котлів та іншого устаткування, а також місць з'єднання корпусу з устаткуванням повинна забезпечувати повну герметичність.

 10.3. Розпалювання печей, що працюють на газовому паливі, необхідно здійснювати згідно з інструкцією з експлуатації.

 Розпалювання печі після тривалої зупинки та ремонту, а також якщо вона щойно побудована, необхідно здійснювати у присутності особи, відповідальної за безпечну експлуатацію газового господарства.

 10.4. У металургійних цехах перевезення, розпаковка та завантаження матеріалів у випалювальні печі, перемішування їх у печах, завантаження випаленого концентрату, доставка та вивантаження в бункери повинні бути механізовані.

 Вузли завантаження у піч і вивантаження з печі випалених матеріалів, з яких можливе виділення газів і пилу у повітря робочої зони, повинні бути обладнані вбудованими укриттями та аспірацією, зблокованою з технологічним устаткуванням.

 10.5. Конструкція пальників або форсунок, що використовуються для розігрівання печі, повинна забезпечувати швидке та безпечне видалення їх від печі після її пуску.

 10.6. Для запобігання опікам обслуговуючого персоналу у разі зворотного удару полум'я отвори для встановлення форсунок повинні мати екрани.

 Вентилі, що регулюють подачу палива та повітря, або їх приводи, повинні бути розміщені осторонь від отворів.

 10.7. Робочі та оглядові вікна, а також інші отвори в печі повинні щільно закриватися дверцятами (кришками) або бути замуровані теплостійкими матеріалами із світлофільтрами для захисту від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювання.

 10.8. Отвори в кладці печей, призначені для спостереження за процесом випалу, взяття проб тощо, повинні бути оснащені гарнітурою, що щільно закривається.

 10.9. У разі, коли в печі випалу матеріалів у киплячому шарі простір між склепінням і горизонтальною площиною, що проходить через верхній край газохідного вікна після його футерування, складає більше ніж 10% об'єму печі, на склепінні повинні бути встановлені вибухові клапани відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

 10.10. Під час експлуатації печей випалу, що працюють на природному газі, у разі виявлення витоку газу подачу його необхідно негайно припинити.

 Подачу газу після усунення витоку необхідно здійснювати тільки з дозволу посадової особи (керівника зміни).

 10.11. Конструкція пристрою, що подає матеріали в піч, повинна забезпечувати дозовану безперервну або періодичну подачу з автоматичним регулюванням.

 10.12. Вивантаження випаленого матеріалу з бункера повинно бути механізоване.

 10.13. Очищення жолобів для випуску випаленого матеріалу та пилу, а також лежаків і газоходів повинно бути механізоване (наприклад, за допомогою вібраторів). У разі забивання жолобів шурування знизу не дозволяється.

 10.14. Транспортування вивантаженого випаленого матеріалу та його охолодження необхідно здійснювати у пристроях, що виключають виділення пилу та газу.

 10.15. Конструкція ділянки газоходу від печі до апарата повинна виключати осідання пилу, в ній необхідно передбачати вікна та майданчики для огляду та очищення лежака та газоходу.

 10.16. Пилові збірники повинні бути обладнані затворами або іншими пристроями, що забезпечують герметичність під час вивантаження пилу.

 10.17. Система керування повинна забезпечувати роботу печі як у ручному, так і в автоматичному режимі.

 Контрольно-вимірювальні прилади, за показами яких здійснюється автоматичне або ручне керування роботою печі, повинні бути винесені на загальний пункт керування, розташований в окремому приміщенні.

 10.18. У системі керування печі повинні бути передбачені світлова та звукова сигналізації, що попереджають про аварійну зупинку печі, і блокування, що виключають роботу печі під час зупинки устаткування або нагнітачів сірчанокислого цеху.

 10.19. Для огляду подини, вузлів завантаження та вивантаження, лежака, газоходів і пиловловлювальних пристроїв, а також для ремонту печі необхідно передбачити електричну мережу напругою 12 В з розетками для підключення переносних світильників.

 10.20. Запас мазуту для розпалювання печей у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати добової потреби. Місце зберігання мазуту для зазначених цілей повинно бути узгоджене з місцевою пожежною частиною, що обслуговує підприємство.

 

 11. Виготовлення та застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі

 11.1. У технічній документації на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали (речовини, що здатні самостійно горіти в шарі після віддалення джерела запалювання або вибухати в аерозависі) та суміші, що виготовлені на їх основі (далі - суміші), повинні бути наведені такі характеристики:

 для легкозаймистих порошкових матеріалів: НКГЗ, температура займання аерозависі та самозаймання в шарі, максимальний тиск вибуху;

 для сумішей: здатність до самостійного горіння.

 Для сумішей, що містять окислювачі, повинні бути також визначені: розрахункова питома теплота, температура процесу горіння та чутливість до механічного впливу (тертя, удару).

 Остання характеристика повинна визначатися окремо для активної складової суміші пального з окислювачем.

 Визначення наведених характеристик (окрім питомої теплоти та температури горіння) і висновки про можливість використання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі повинні виконуватися відповідними спеціалізованими організаціями.

 Питома теплота та температура процесу горіння суміші повинні визначатися розробником.

 Не дозволяється застосовувати легкозаймисті матеріали та суміші за відсутності зазначених характеристик.

 11.2. Не дозволяється під час виробництва металів і сплавів застосовувати такі суміші:

 процес горіння яких переходить у вибух;

 здатні до самостійного горіння та ті, що мають питому теплоту процесу горіння більше ніж 50 кДж/моль;

 чутливість яких до механічного впливу (удару) складає 19,6 Дж і менше, а активної складової - 9,8 Дж і менше.

 11.3. Зберігання та виробництво легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, під час яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища, дозволяється тільки в приміщеннях категорій А і Б, а легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей - у приміщеннях категорій А, Б, В.

 Вентиляція цих приміщень повинна здійснюватися відповідно до вимог підпунктів 6.11 - 6.16 розділу VII цих Правил.

 11.4. Зберігати легкозаймисті матеріали в корпусах металургійних цехів необхідно в закритій металевій тарі (банках, бочках тощо) у кількості, що не перевищує дводобову потребу, з додержанням вимог пожежної безпеки. Для тривалого зберігання цих матеріалів на підприємстві повинні бути обладнані окремі склади, що відповідають вимогам пожежовибухобезпеки.

 11.5. У приміщеннях цехів, де виконується дроблення та подрібнення легкозаймистих матеріалів і сумішей, необхідно періодично проводити прибирання осілого пилу зі стін, стелі та інших будівельних конструкцій.

 Періодичність прибирання повинна бути такою, щоб виключала можливість накопичення пилу в кількості, за якої можливе горіння в шарі або в аерозависі.

 Періодичність, порядок прибирання пилу та заходи безпеки при цьому повинні визначатися інструкцією, затвердженою роботодавцем.

 11.6. У технічних умовах на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали повинна бути зазначена нижня межа крупності матеріалів, які використовують для виготовлення сумішей, а також граничний вміст основного компонента та домішок.

 11.7. Тара, призначена для транспортування та зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинна бути чистою, сухою та справною.

 В інструкції з охорони праці повинні бути передбачені заходи щодо забезпечення безпечного виконання робіт під час очищення тари з-під зазначених матеріалів і селітри.

 11.8. Транспортувати легкозаймисті порошкові матеріали і суміші разом з окислювачами, кислотами та лугами не дозволяється.

 11.9. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів пневмотранспортом необхідно проводити в захисній атмосфері. Склад захисної атмосфери та граничне значення окислювача в ньому повинні відповідати проекту. Під час роботи пневмотранспорту вміст окислювача в газі необхідно контролювати автоматично.

 11.10. Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей та технологічне устаткування, що використовується для ведення цих процесів, повинні відповідати вимогам пожежобезпеки.

 Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, під час яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища, та технологічне устаткування, що використовується для ведення цих процесів, повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.

 11.11. Для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища необхідно використовувати флегматизацію матеріалів. Технологія флегматизації легкозаймистих порошкових матеріалів і речовини, які для цього застосовуються, повинні виключати можливість утворення вибухонебезпечних аерозависів під час подальшої переробки порошкових матеріалів.

 11.12. Під час приготування сумішей, здатних утворювати вибухонебезпечне середовище, до складу яких входять активні окислювачі, в змішувальний пристрій або завантажувальний бункер у першу чергу необхідно завантажувати інертні матеріали або важковідновні окисли, потім активні окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно проводити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів і остаточне змішування.

 11.13. Під час приготування сумішей, у складі яких немає активних окислювачів та легкозаймистих порошкових матеріалів, здатних утворювати вибухонебезпечне середовище, в першу чергу необхідно завантажувати інертні матеріали та окислювачі, потім легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів дозволяється без попереднього перемішування компонентів.

 11.14. Контроль параметрів (тиск захисного газу в печі, температура тощо), відхилення яких від норми може призвести до аварійної ситуації, повинен здійснюватися автоматично сигнальними приладами.

 11.15. У приміщеннях, де можливе виділення в робочу зону вибухопожежонебезпечних газів або пари, повинні бути передбачені сигналізація та автоматичний контроль вмісту вибухонебезпечних речовин.

 11.16. Захист від статичної електрики та іскрозахист виробничого устаткування, резервуарів, трубопроводів, зливно-наливних пристроїв, іншого устаткування як стаціонарного, так і переносного, пов'язаного з переробкою або транспортуванням бензину, спирту, сірки, шихтових сумішей та утворенням при цьому статичної електрики, повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

 11.17. Інструмент, що застосовується на операціях, пов'язаних з використанням сірки технічної, цинку стеариновокислого тощо, повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

 11.18. Як засіб пожежогасіння в складах і на дільницях під час приготування суміші у разі займання порошків або їх сумішей необхідно застосовувати тонкорозпилену воду зі змочувачами (сульфонати, сульфоноли), повітряно-механічну піну. Для об'ємного гасіння необхідно застосовувати газові вогнегасні суміші та вогнегасні порошки А, В, С, універсальні.

 11.19. Для гасіння розлитих рідин і мастил, що горять на дільницях маслопросочування, необхідно застосовувати високократну повітромеханічну або азотомеханічну піну та вогнегасні порошки А, В, С, універсальні.

 11.20. Для запобігання загазованості приміщення та утворення вибухонебезпечної газоповітряної суміші повинні бути передбачені пристрої для гасіння газу, що горить, і припинення виходу газу в атмосферу.

 

 

Задать вопрос или оставить комментарий. Форум по охране труда
Ваше имя:

Ваша почта:

Необязательно (для уведомления)
Введите символы: *
captcha
Обновить
2010-2012 Все, что представлено на ohranatruda.in.ua, предназначено исключительно для ознакомительных целей. admin@ohranatruda.in.ua
?>