Главная Охрана труда в Украине Охрана труда в РФ Охрана труда
Главная > Правила, НД > НПАОП 28.5-1.02-07 Правила охорони праці при термічній обробці металів > VIII. Вимоги до технологічних процесів >
НПАОП 28.5-1.02-07 Правила охорони праці при термічній обробці металів

Ці Правила поширюються на всі суб'єкти господарювання, які здійснюють термічну обробку або проектують у будівництві, реконструкцію та експлуатацію термічних цехів і ділянок, а також при конструюванні, виготовленні, монтажі і налагодженні нового обладнання; експлуатації, технічному обслуговуванні, ремонті і модернізації діючого устаткування для термічної обробки металів.

 

   НПАОП 28.5-1.02-07 ПРАВИЛА охраны труда при термической обработке металлов

 

Скачать украинскую и русскую версию документа можно здесь

Содержание

I. Загальні положення
II. Вимоги до виробничих будинків і приміщень
III. Вимоги до розміщення виробничого устаткування
IV. Вимоги до організації робочих місць
V. Вимоги до вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів
VI. Вимоги до зберігання і транспортування вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готових виробів і відходів виробництва
VII. Вимоги до виробничого устаткування
VIII. Вимоги до технологічних процесів
IX. Вимоги до застосування засобів індивідуального захисту працівників

VIII. Вимоги до технологічних процесів

 

 1. Загальні вимоги

1. При розробці і проведенні технологічних процесів термообробки металів слід керуватися цими Правилами, ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.3.002-75, СП 1042-73 та іншими чинними нормативними актами.

2. При процесах термообробки повинні бути передбачені заходи захисту працівників від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Концентрація пилу та інших шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівні небезпечних і шкідливих факторів не повинні перевищувати значень, установлених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.005-88.

3. Технологічні процеси термічної і хіміко-термічної обробки металів повинні передбачати:

усунення безпосереднього контакту працівників з хімічними речовинами, матеріалами, деталями і відходами виробництва, які здійснюють на них шкідливий вплив;

заміну операцій, при яких виникають небезпечні і шкідливі виробничі фактори, на операції, де зазначені фактори відсутні або мають меншу інтенсивність;

використання автоматизованих методів визначення концентрації речовин 1 класу небезпеки в повітрі робочої зони;

оптимальні режими роботи устаткування, що забезпечують безперервність технологічного процесу;

раціональний ритм роботи людей, які виконують окремі технологічні операції;

унеможливлення створення аварійних ситуацій;

застосування комплексної механізації та автоматизації, дистанційного керування-контролю і регулювання параметрів технологічних процесів (температури, інфрачервоного випромінювання, тиску в робочому просторі печі, вмісту компонентів у газовому середовищі та ін.);

використання блокувальних пристроїв (з метою унеможливлення виникнення аварійних ситуацій) і засобів світлової і звукової сигналізації про порушення технологічного процесу;

герметизацію устаткування, з якого можливе виділення шкідливих речовин;

своєчасне видалення і знешкодження відходів виробництва, які є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

захист від надмірного опромінення робочих місць;

дотримання встановленої періодичності чищення гартівних баків, ємностей і нагрівальних печей;

механізацію ручної праці.

4. Для всіх термічних процесів, де це можливо за умовами технології, слід виключати полум'яне нагрівання, заміняючи його електричним. При неможливості цього для нагрівання слід використовувати газоподібне паливо.

Застосування твердого або рідкого палива допускається тільки в технічно обґрунтованих випадках.

5. Кількість ЛЗР на робочому місці не повинна перевищувати змінної потреби, визначеною технічною службою.

Норми змінної потреби ЛЗР повинні бути затверджені роботодавцем і вивішені на виробничій ділянці.

За узгодженням з органами пожежного нагляду допускається на ділянці вакуумних печей збереження ЛЗР у металевій тарі з кришкою, що герметично закривається, і застосування її для промивання деталей у витяжній шафі.

Працівникам під час роботи з ЛЗР не дозволяється носити одяг із синтетичних матеріалів.

6. Технологічні процеси, при яких застосовуються або утворюються шкідливі речовини, повинні проводитися на устаткуванні з герметичними і надійними в експлуатації арматурою і комунікаціями.

По змозі слід передбачати автоматичне або дистанційне керування процесами.

7. Внутрішні поверхні апаратів і ємностей для агресивних речовин, мішалки і труби слід виготовляти з антикорозійних матеріалів або захищати антикорозійними покриттями.

8. Для безпечного транспортування технологічних рідин і газів слід максимально використовувати трубопроводи. Відповідно до ГОСТ 14202-69 для легкості розпізнавання трубопроводи фарбують в пізнавальні кольори: для води - зелений, для пари - червоний, для повітря - синій, для горючих і негорючих газів - жовтий, для кислот - жовтогарячий, для лугу - фіолетовий, для горючих і негорючих рідин - коричневий, для інших речовин - сірий.

9. Для підкреслення виду небезпеки на трубопроводи наносяться кольорові кільця: червоного кольору - для вибухонебезпечних, вогненебезпечних, легкозаймистих речовин; зеленого кольору - для безпечних або нейтральних речовин; жовтого кольору - для шкідливих, радіоактивних речовин, а також здатних викликати задуху, термічні або хімічні опіки. Крім того, кільця жовтого кольору вказують на інші види небезпек: глибокий вакуум, високий тиск та ін.

На трубопроводах також застосовуються попереджувальні знаки, маркувальні щитки і написи (цифрове позначення речовини, слово "вакуум" для вакуум - проводів, стрілки, що вказують напрямок руху рідини).

10. Кислотопроводи слід прокладати на висоті до 1,5 м із захистом від механічних ушкоджень. Як матеріал для труб можна використовувати скло, кераміку, вініпласт та ін.

11. Вміст миш'яку в кислотах, контрольований при проведенні лабораторних аналізів, не повинен перевищувати 0,0001% ГДК миш'яковистого водню.

12. Приміщення термічних цехів, термічне устаткування і комунікації повинні бути оснащені приладами для контролю рівнів небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що виникають при процесах термообробки металів.

13. У всіх випадках виникнення аварійної ситуації при веденні технологічного процесу (перегрів гартівного середовища, виявлення в повітрі ціаністого водню та інших шкідливих речовин вище граничнодопустимих концентрацій, припинення подачі повітря до форсунки газового пальника термічної печі та ін.) роботу слід негайно припинити і вжити заходів до усунення небезпеки.

14. Контроль за параметрами технологічного процесу, якістю продукції повинний бути по змозі дистанційним. Доступ до апаратури контролю і керування технологічними процесами термічної обробки для обслуговування і ремонту повинен бути вільним і безпечним.

15. Замір рівня шкідливих і агресивних речовин повинен здійснюватися за допомогою рівнемірів, що виключають необхідність відкривання люків апаратів.

16. Захисно-запобіжна, регулювальна і запірна арматура, а також системи автоматики термічного устаткування і комунікації повинні перевірятися в терміни, установлені нормативно-технічною документацією на відповідні механізми і прилади.

17. При термообробці деталей у газових середовищах горючого складу в механізованій печі безперервної дії не дозволяється відкривати одночасно дверцята по обидва боки печі.

Персонал не повинний перебувати перед завантажувально-розвантажувальними прорізами печі в період завантаження і вивантаження деталей, а також при пуску контрольованої атмосфери або видаленні її з печі.

18. Не допускається випуск горючої контрольованої атмосфери в приміщення цеху або в систему загальноцехової вентиляції без попереднього спалювання.

19. При зупинці електропечі, а також у випадку виникнення на ній аварійної ситуації необхідно:

відключити електронагрів печі;

продути піч інертним газом з витратою не менше п'яти обсягів печі;

повільно відкрити вхідні і вихідні дверцята печі.

У разі відсутності інертного газу для продувки печі допускається видалення пічної атмосфери методом випалювання.

20. При використанні для термічної обробки металів (загартування, відпускання) контрольованої азотної атмосфери негорючого складу слід виконувати вимоги, що належать до роботи з вибухонебезпечними і токсичними газовими середовищами, з урахуванням того, що зазначена атмосфера може вводитися в піч при температурах як вище, так і нижче 750 град.C.

21. Перед пуском контрольованої ендотермічної атмосфери в піч слід перевірити контрольною термопарою температуру в камері печі при цьому вона повинна бути не нижче ніж 760 град.C.

22. При загасанні запального пальника відкривати дверцята печі до повторного запалювання пальника забороняється.

23. Горючі гази, що виходять у процесі роботи з електропечі, повинні згоряти у вогні полум'яної завіси, а при її відсутності - на свічі під вентиляційним ковпаком.

24. У термічних цехах на газопроводах, на лініях стиснутого повітря в легкодоступних місцях повинні бути установлені швидкодійні відсікальні пристрої для можливості локалізації дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

25. При зміні технологічного процесу слід проводити позачерговий контроль небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

26. Вимоги безпеки при процесах термообробки повинні бути викладені в технологічній документації відповідно до вимог ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации" (далі - ГОСТ 3.1120-83).

27. На термічну обробку деталі повинні подаватися чистими, без слідів забруднень і змащення.

 

 2. Азотування і карбонітрування

1. Для забезпечення безпеки праці при проведенні процесів газового азотування і його різновиду - низькотемпературної газової нітроцементації (карбонітрування) використовуване устаткування повинно відповідати вимогам глав 5 та 8 розділу VII цих Правил.

2. При азотуванні і карбонітруванні як технологічна газова атмосфера нарівні з аміаком можуть застосовуватися суміші аміаку з газами, що містять вуглець і (або) кисень (ендогазом, природним газом, екзогазом, повітрям та ін.).

3. Перед подаванням технологічної газової атмосфери в робочий простір шахтної або однокамерної печі при газовому азотуванні піч повинна бути продута інертним газом (азотом, аргоном) обсягом, рівним п'ятьом обсягам робочої камери.

4. При газовому азотуванні в шахтних печах з використанням як стаціонарних, так і переносних металевих муфелів поряд з продувкою муфеля інертним газом допускається продувка аміаком, якщо температура в муфелі не перевищує 100 град.C.

5. При проведенні процесу газового азотування в дво- і трикамерних печах з форкамерами та охолоджувальними камерами не допускається вводити контрольовану атмосферу з горючих газів у піч, температура якої нижче 750 град.C.

Піч повинна бути попередньо продута інертним газом (аргоном, азотом) або технологічною контрольованою атмосферою невибухонебезпечного складу.

6. Видалення пічної атмосфери при зупинці багатокамерних печей повинно здійснюватися продувкою робочих камер п'ятьма обсягами інертного газу.

7. Скидання газів, що містять аміак, в атмосферу цеху або за його межі не допускається. Гази, що виходять з печей газового азотування і карбонітрування, повинні спалюватися у вогні полум'яної завіси під витяжними зонтами місцевої витяжної вентиляції або пропускатися через установку (бублер), де відбувається поглинання водою аміаку, і потім видалятися по трубопроводу в атмосферу.

8. Видалення аміаку зі стаціонарного муфеля або після вивантаження муфеля з печі та охолодження деталей (разом з муфелем у потоці аміаку до температури приблизно 150-200 град.C) повинно здійснюватися продувкою муфеля інертним газом.

Допускається видалення аміаку з муфеля, що перебуває в печі або поза піччю, сухим, очищеним від вологи стисненим повітрям при температурі деталей у муфелі не вище 100 град.C.

9. Муфелі шахтних печей і кожухи агрегатів для азотування повинні бути герметичними.

 

 3. Борування в газових середовищах

1. При проведенні технологічних процесів газового борування слід керуватися вимогами глави 27 цього розділу.

2. При проведенні газового борування в тліючому розряді слід керуватися вимогами глави 12 розділу VII і глави 20 цього розділу.

3. Газові суміші, що містять бор, токсичні і вибухонебезпечні. Їх слід розбавляти газами, що не містять бора (воднем, аргоном, очищеним азотом, аміаком).

Для зменшення вибухонебезпечності процесу газового борування водень рекомендується заміняти азотом і аміаком.

 

 4. Борування у твердих середовищах (порошках)

1. Процеси підготовки насичувальних порошкових сумішей, що містять бор, для твердого борування рекомендується здійснювати в окремих приміщеннях, обладнаних загальнообмінною вентиляцією і місцевою витяжною вентиляцією від устаткування, що порошить.

2. Перед використанням усі компоненти порошкових насичувальних сумішей повинні бути подрібнені і просушені; карбід бора додатково повинен бути прожарений при температурі 300-500 град.C протягом 1-5 годин.

3. Речовини і порошкові насичувальні суміші, що містять бор і мають велику гігроскопічність, необхідно зберігати в сухих, опалювальних приміщеннях.

4. Завантаження і вивантаження контейнерів з деталями, а також їх перевертання в установках повинні бути механізовані. Розвантаження контейнерів після борування необхідно здійснювати при температурі не вище 100 град.C.

5. При твердому боруванні у вакуумі повинні виконуватися вимоги, передбачені в главах 3, 12 розділу VII і глави 14 цього розділу.

6. Процеси підготовки і транспортування порошкових насичуючих сумішей повинні бути механізовані і здійснюватися в герметизованих установках.

 

 5. Борування рідке (безелектролізне)

1. При проведенні технологічного процесу рідкого борування повинні виконуватися вимоги пунктів 4.1-4.12 глави 15 цього розділу, а використовуване устаткування повинно задовольняти вимоги глави 4 розділу VII цих Правил.

2. Попередньо просушені суміші, що містять бор, слід вводити в розплав невеликими порціями, щораз ретельно перемішуючи, при температурі не нижче температури борування. Після введення необхідної кількості сумішей, що містять бор, ванна протягом 15-20 хвилин повинна проробити вхолосту (без деталей) і потім розплав знову треба перемішати.

3. Деталі слід занурювати в розплав зв'язаними або на пристосуваннях, попередньо підігрівши їх над дзеркалом ванни до температури 400-450 град.C.

 

 6. Борування електролізне

1. При проведенні технологічного процесу електролізного борування повинні виконуватися вимоги пунктів 4.1-4.12 глави 15 цього розділу, а використовуване устаткування повинно задовольняти вимоги глави 4 розділу VII цих Правил.

2. Електролізне борування проводиться в розплаві бури з додаванням повареної солі та ін.

Попередньо необхідно розігріти буру до температури 500-650 град.C для видалення кристалізаційної вологи. Потім температуру ванни піднімають до робочої і розплавляють буру.

3. Після такої підготовки розплаву у ванну занурюють вироби, зібрані на спеціальному пристосуванні, і роблять обробку. Вироби повинні бути попередньо просушені.

 

 7. Загартування

1. При технологічному процесі загартування металу повинні виконуватися вимоги глави 2 розділу VII цих Правил.

2. Операції завантаження, вивантаження і транспортування деталей, що гартуються, як правило, повинні бути механізовані.

3. Гартівні масла в баках і ваннах періодично (при заливанні свіжої порції масла або після тривалої зупинки устаткування) повинні піддаватися контролю на вміст у них води, що викликає піноутворення, чим сприяє загорянню масла. Виявлена вода повинна бути видалена через спускні крани, установлені в нижній частині баків. Максимальний вміст води в гартівному маслі не повинен перевищувати 0,1%.

4. Обсяг масла в баку, у який занурюються при загартуванні і відгартуванні нагріті деталі, повинен у 4-6 разів перевищувати обсяг деталей, що завантажуються.

5. У процесі роботи необхідно візуально контролювати рівень масла в баку, щоб уникнути його викиду і загоряння (що можливо при відсутності пристрою автоматичного контролю рівня), а також стежити за справністю сигналізаторів перегріву масла і пристрою для аварійного зливання.

6. Для загартування необхідно застосовувати масло з температурою спалаху не нижче 170 град.C.

Максимальна робоча температура нагрівання масла при загартуванні не повинна перевищувати 80 град.C.

7. В окремих випадках і при ступеневому загартуванні повинні застосовуватися спеціальні масла з підвищеною температурою спалаху (вище 300 град.C), що допускають термічну обробку деталей в маслі при температурі до 180 град.C.

Температура нагрівання масла повинна контролюватися періодично (візуально за термометром) або постійно (за допомогою автоматичних приладів).

8. Вантажопідйомні механізми, призначені для завантаження великих деталей у масляні гартівні ванни, повинні забезпечувати швидкість занурення не менше 15 м/хв.

9. При загартуванні в маслі занурення деталей слід здійснювати на глибину не менше 200 мм від поверхні, щоб уникнути перегріву і спалаху масла.

10. При загартуванні в гасі, температура гасу у ванні не повинна перевищувати 38 град.C. Гас повинний мати температуру спалаху пари не менше 45 град.C.

11. У випадку використання розплавлених солей для охолодження з метою загартування повинні дотримуватися вимоги безпеки при термообробці в соляних ваннах (пункти 4.1-4.12 глави 15 цього розділу).

12. При використанні як гартівного середовища водних розчинів полімерів слід дотримувати вимог безпеки, викладених у нормативно-технічних актах на ці матеріали.

 

 

 8. Карбонітрація

1. При процесі карбонітрації, заснованому на використанні неотруйних з'єднань (ціанати лужних металів, ціанаміди, карбонати лужних металів), повинні виконуватися вимоги пунктів 4.1-4.12 глави 15 цього розділу, а використовуване устаткування повинно задовольняти вимоги глави 4 розділу VII цих Правил.

2. Карбонітрація, як правило, проводиться в титанових тиглях.

При цьому процесі необхідно здійснювати продувку розплаву повітрям з метою попередження можливості місцевих перегрівів і утворення ціанідів.

3. Не дозволяється підвищувати температуру розплаву ціаністих з'єднань вище 650 град.C з метою попередження утворення ціанідів.

Процес карбонітрації повинний здійснюватися при температурі 520-580 град.C.

4. Солі повинні додаватися у ванну невеликими порціями. Кожна наступна порція солі додається після припинення вспінення розплаву від попередньої порції. При додаванні солей температуру у ваннах слід знизити до 400-450 град.C.

5. Не рідше двох разів на тиждень необхідно здійснювати контроль розплаву ванни карбонітрації на вміст у ній вуглекислого калію.

6. Не дозволяється користуватися водою і пінними вогнегасниками у випадку загоряння яких-небудь предметів біля ванн карбонітрації. З цією метою використовується сухий пісок або вуглекислотні вогнегасники.

 

 9. Металізація дифузійна

1. Дифузійну металізацію деталей у твердих середовищах слід здійснювати з дотриманням вимог, передбачених у главі 28 цього розділу.

2. Дифузійну металізацію деталей у газових середовищах слід здійснювати з дотриманням вимог, передбачених у главі 27 цього розділу.

Процес дифузійної металізації в газових середовищах вибухонебезпечний.

3. Дифузійну металізацію деталей у тліючому розряді слід здійснювати з дотриманням вимог, передбачених у главі 16 цього розділу.

4. Дифузійну металізацію деталей у вакуумі слід здійснювати з дотриманням вимог, передбачених у главі 14 цього розділу.

5. Дифузійну металізацію деталей у рідких середовищах слід здійснювати з дотриманням вимог, передбачених пунктами 4.1-4.12 глави 15 цього розділу.

6. При роботі з порошкоподібними металами необхідно стежити за концентрацією металевого пилу в робочій зоні, яка не повинна перевищувати значень граничнодопустимих концентрацій, передбачених ГОСТ 12.1.005-88.

7. Відкривання металевої тари з порошками (алюмінієм, цинком та ін.) слід здійснювати за допомогою спеціального інструмента і пристосувань, які не викликають іскроутворювання. Роботу рекомендується здійснювати в спеціальному приміщенні.

 10. Нормалізація, відпал, відгартування

1. При нормалізації, відпалі і відгартуванні деталей використовуване устаткування повинно задовольняти вимоги розділу VII цих Правил.

2. У разі застосування для цих процесів контрольованих атмосфер повинні виконуватися вимоги, що належать до процесів газового азотування, газової цементації та ін. (глави 2 та 27 цього розділу).

 

 11. Очищення деталей

1. Очищення металевих деталей від окалини та іржі здійснюється механічним або хімічним способом.

Механічне очищення здійснюється в мийних машинах, у яких застосовується розчин лугу з умістом до 10% кальцинованої соди при температурі до 90 град.C, або в установках для гідроочищення і гідропіскоочищення, у дробометних і дробометно-дробоструменних установках, а також на агрегатах ультразвукового очищення або вручну за допомогою абразивного інструмента. Застосування піскоструминних апаратів для сухого піскоочищення деталей забороняється.

Вимоги безпеки при хімічному способі очищення (травлінні) викладені в главі 25 цього розділу.

2. Камери (установки) для гідроочищення і гідропіскоочищення не повинні виділяти пари і пил у приміщення цеху. При застосуванні гідропіскоструминного очищення деталей не слід допускати вміст піску у воді більше 50% по вазі. Дисперсність піску, що подається в гідропіскоструминні установки, не повинна містити фракції менше 100 мікронів.

3. Дробометні і дробометно-дробоструменні установки повинні розміщуватися в приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією. Конструкція цих установок повинна передбачати повне укриття робочої зони (кількість повітря, що відсмоктується, повинна бути встановлена нормативно-технічною документацією на кожну модель устаткування, виходячи з числа установок і їх продуктивності).

Експлуатація дробоструменних, дробометних і гідропіскоструминних установок здійснюється відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 18.10.94 N 104 (із змінами) (НПАОП 0.00-1.07-94).

4. Транспортування деталей до місця очищення і назад, а також завантаження і вивантаження їх з очисних камер повинні здійснюватися за допомогою механізованих транспортних і підіймально-транспортних засобів.

Пуск очисних установок (барабанів, камер) повинний бути зблокований з пуском витяжних вентиляційних систем таким чином, щоб уключення вентиляційної установки здійснювалося з випередженням пуску, а вимикання - з відставанням від вимикання очисної установки.

5. При роботі усередині гідроочисних і гідропіскоочисних камер (під час їхнього огляду або ремонту) використання для освітлення напруги більше 12 В не дозволяється.

6. Очищення резервуарів і відстійників від опадів шламу повинно бути механізовано.

7. Стаціонарні верстати для обробки абразивним інструментом повинні бути обладнані індивідуальними аспіраційними установками або підключені до місцевої витяжної вентиляції.

8. Ділянки обдирання (зачищення) деталей ручними машинками з абразивним інструментом повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією з видаленням пилу через бічні пилоприймачі, ґрати в підлозі або у верстаті.

9. Застосовуваний на очисних ділянках ручний електрифікований інструмент повинен мати напругу не більше 42 В.

10. Ручне очищення деталей повинно здійснюватися при температурі деталей не вище 40 град.C.

11. У технологічній документації на очищення деталей механічним способом повинні бути викладені вимоги безпеки відповідно до ГОСТ 3.1120-83.

 

 12. Виправлення деталей

1. Деталі після термічної обробки правлять або вручну на металевих плитах, або на ручних гвинтових, механічних і гідравлічних правильних машинах, що повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.017.3-90 "Система стандартов безопасности труда. Машины правильные. Общие требования безопасности". При виправленні вручну необхідно використовувати захисні окуляри.

2. Плити для виправлення вручну повинні бути без тріщин, вибоїн і інших дефектів.

3. Молотки для виправлення повинні мати гладку і злегка опуклу поверхню бойка (без задирок, вибоїн, вм'ятин і тріщин), надійно насаджені на рукоятки овального перетину, що мають гладку поверхню і виготовлені з дерева твердих і в'язких порід, без сучків, і розклинені сталевими завершеними клинами (за ГОСТ 2310-77 "Молотки слесарные стальные. Технические условия").

4. Правильні машини (або робочі зони) повинні бути обгороджені металевими щитами (або сіткою) на випадок падіння або вильоту частин деталі при її руйнуванні.

 

 13. Сульфідування

1. При процесі сульфідування, заснованому на використанні отрутних солей (ціаністий натрій та ін.), повинні виконуватися вимоги, що відносяться до термообробки в ціаністих ваннах (пункти 6.1-6.34 глави 15 цього розділу).

2. При процесі сульфідування, заснованому на використанні неотруйних солей (сечовина, поташ та ін.), повинні виконуватися вимоги, що відносяться до термообробки в соляних ваннах (пункти 4.1-4.12 глави 15 цього розділу).

3. При процесі сульфідування, заснованому на використанні газової атмосфери, повинні виконуватися вимоги, що відносяться до процесів газового азотування (глава 2 цього розділу).

 

 14. Термообробка у вакуумі

1. Технологічні процеси обробки металів у вакуумі повинні відповідати вимогам, передбаченим у главах 3 та 8 розділу VII цих Правил, і вимогам вакуумної гігієни.

Обсяг вимог вакуумної гігієни залежить від типу вакуумної печі, її граничного вакууму, технологічного процесу, здійснюваного в установці.

2. Вакуумні печі слід установлювати тільки в сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях. Підлоги, стелі і стіни цих приміщень повинні бути покриті матеріалами, які не дозволяють скупчуватися в приміщенні пилу і сміттю, легкодоступними для вбирання (лицювальною і метлаською плитками, лінолеумом, пластиком).

3. Поруч з вакуумними печами не повинне розміщуватися устаткування, робота якого пов'язана зі значними виділеннями пилу, диму і теплового випромінювання. У приміщенні не повинні здійснюватися технологічні процеси, пов'язані з виділенням пар лугів, кислот та інших речовин, здатних взаємодіяти з працюючими у вакуумі деталями.

4. Вакуумні печі повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією для видалення газів і тепла.

5. Гази, що викидаються з вихлопних патрубків вакуумних насосів, повинні виводитися по трубопроводах в атмосферу за межі виробничих будинків.

6. Вироби, що завантажуються у вакуумні печі, повинні бути очищені від пилу, бруду, мастильних матеріалів і ретельно просушені.

7. Поверхні всіх деталей, що розміщені у вакуумному просторі, і внутрішні стінки робочої камери повинні бути чистими і без іржі.

8. Внутрішні поверхні робочих камер вакуумних печей повинні періодично очищуватися від технологічних забруднень за допомогою металевих щіток, шкурки, шкребків, а також промиватися пожежобезпечними технічними мийними засобами за допомогою щіток, кистей або ганчірок, що не залишають на стінках ниток, ворсин та інших забруднень. Застосовувати для цієї мети ганчірки не рекомендується.

У разі використання для протирання внутрішньої поверхні камери органічних рідин цю операцію повинні виконувати не менше двох чоловік (один з них повинен знаходитися біля печі і спостерігати за роботою іншого для надання при необхідності екстреної допомоги). Робота повинна здійснюватися за нарядом-допуском на виконання робіт з підвищеною небезпекою.

9. При оформленні наряду-допуску на очищення внутрішніх поверхонь робочих камер вакуумних печей необхідно враховувати можливість займання деяких речовин, що мають пірофорні властивості (здатність до самозаймання у повітрі).

10. Просушку промитих поверхонь бажано здійснювати на повітрі, не протираючи їх ганчірками.

Гумові прокладки, що ущільнюють, при складанні вакуумних систем повинні також промиватися технічними мийними засобами.

Знімні елементи вакуумних установок перед очищенням необхідно видаляти з робочої камери.

11. Завершальною стадією очищення вакуумної печі є вакуумний відпал, який проводиться з метою дегазації робочої камери і внутрішньокамерних пристроїв. Температура всередині камери повинна бути не нижче 250 град.C.

Камеру рекомендується прогрівати при безперервній відкачці протягом 2-3 годин.

12. Для запобігання корозії внутрішніх поверхонь робочої камери перед заповненням її атмосферним повітрям необхідно припинити доступ води в оболонки охолодження для того, щоб до моменту заповнення камери повітрям стінки досить прогрілися, або робочу камеру необхідно заповнити просушеним повітрям, для чого в цеху повинна бути відповідна установка.

Іноді з цією метою до подачі повітря в робочу камеру спускають воду з усіх охолоджувальних порожнин, давши кожухові прогрітися, або охолоджувальні порожнини заповнюють гарячою водою.

13. Робоче місце повинно бути забезпечене гумовим килимом та іншими засобами захисту працівників, необхідними при роботі з електроустановками. Обслуговувальний персонал при візуальному контролі процесу термообробки повинен використовувати захисні окуляри.

14. Не допускається здійснювати зняття кришки робочої камери в процесі роботи вакуумної печі, тому що зривання кришки може привести до травмування людей.

Якщо в результаті псування того або іншого елемента конструкції в робочу камеру потрапила вода, масло або інші речовини, що сприяють скупченню в ній вибухонебезпечних газів, не рекомендується відразу після аварії розкривати камеру.

 Слід витримати час до повного остигання устаткування і деталей, зробити відкачку газу з камери і потім подати в неї повітря.

Тільки після цього слід знімати кришку, дотримуючись необхідної обережності.

15. При провадженні робіт, пов'язаних з ремонтом елементів конструкцій, розташованих у вакуумному просторі, обслуговувальний персонал зобов'язаний перед початком роботи та в процесі провадження робіт стежити за чистотою рук, взуття та одягу; роботи слід здійснювати чистим знежиреним інструментом, у чистому спецодязі і головному уборі.

16. При підготовці деталей до термообробки у вакуумних електропечах (знежирення, промивання та ін.) з використанням токсичних, пожежо- і вибухонебезпечних речовин (ацетону, спирту) повинні дотримуватися вимоги пожежної безпеки і повинен бути унеможливлений вплив цих речовин на працівників.

Місця підготовки деталей до термообробки повинні розміщуватися в ізольованому приміщенні, обладнаному вентиляцією у вибухобезпечному виконанні і необхідними засобами пожежогасіння.

17. При термообробці у вакуумних печах, заповнених інертним газом - аргоном, видалення його, після закінчення процесу, повинно здійснюватися шляхом вакуумування печі з викидом аргону в атмосферу або в спеціальну систему збору і регенерації аргону.

18. Піч, заповнена аргоном, з якої за умовами технологічного процесу здійснюється розвантаження деталей, у місцях виходу аргону повинна бути обладнана патрубками витяжної вентиляції.

Після розвантаження печі або контейнера, заповнених аргоном, і після тривалих перерв у роботі необхідно проводити продувку робочої камери, а також приямків і устаткування, розташованого нижче рівня підлоги, стисненим повітрям.

19. При проведенні процесів азотування або карбонітрації у вакуумі та в плазмі тліючого розряду подача технологічної газової атмосфери у вакуумні печі повинна здійснюватися після досягнення ступеня розрідження в робочих камерах не менше 665 Па (5 мм ртутного стовпчика).

Викид газів з вихлопних отворів насосів повинний здійснюватися по трубопроводах в атмосферу за межі виробничого приміщення.

 

 15. Термообробка в розплавлених середовищах

1. Загальні вимоги

1.1. Вихідні матеріали для розплавлених середовищ повинні задовольняти вимоги технічних умов або стандартів на ці матеріали.

1.2. Застосування шкідливих речовин 1 і 2 класів небезпеки можливо тільки в технічно обґрунтованих випадках.

1.3. Шкідливі речовини 1 і 2 класів небезпеки для термічної обробки металів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.007-76.

1.4. Не допускається здійснювати нагрівання електричних печей-ванн через дно.

1.5. Шлаки з ванн необхідно видаляти не рідше одного разу в зміну спеціальними попередньо просушеними і підігрітими ковшами з отворами при відключеній напрузі на електродах або трубчастих електричних нагрівачах (далі - ТЕН).

1.6. Завантаження дрібних деталей у ванну повинно здійснюватися в кошиках або сітках.

1.7. Щоб уникнути виплесків розплаву з ванн, оброблювальні деталі, а також використовувані кошики, сітки та інструменти (щипці, гачки та ін.), у тому числі інструменти для витягу з ванн деталей, що впали, повинні бути зовсім сухими.

1.8. Деталі, що підлягають термообробці в печах-ваннах, не повинні мати на поверхні слідів масла, бензину, пилу алюмінію, фарби та інших органічних речовин.

1.9. Завантаження і вивантаження штучних деталей масою до 7 кг повинно здійснюватися одним працівником вручну за допомогою кліщів та інших пристосувань такої довжини, щоб рука працівника розміщувалася не ближче 500 мм від краю робочої зони ванни з розплавом. При обробці деталей масою більше 7 кг робоча зона обслуговування ванн повинна бути обладнана внутрішньоцеховими вантажопідйомними пристроями.

1.10. При роботі на печах-ваннах з розплавленими середовищами слід застосовувати засоби індивідуального захисту, що захищають обличчя та очі працівника від опіків бризами розплаву.

1.11. Завантаження деталей у ванни (за винятком випадків місцевої термообробки) повинно здійснюватися на глибину не менше 150 мм від поверхні розплаву.

1.12. Для запобігання різкої зміни температури розплаву в момент завантаження у ванну садки деталей маса розплаву повинна перевищувати масу металу, що завантажується, не менше ніж у 10 разів.

1.13. При термічній обробці із застосуванням неотруйних солей, у процесі розплавлювання яких утворюються отрутні з'єднання, повинні виконуватися вимоги, що належать до термообробки в ціаністих ваннах (пункти 6.1-6.34 глави 15 цього розділу).

1.14. На кожній ванні повинна бути встановлена табличка з указівкою типу і потужності ванни, робочого інтервалу температур і складу розплаву.

2. Термообробка у свинцевих ваннах

2.1. Процеси підготовки розплаву (дроблення, змішання, плавлення та ін.) у свинцевих ваннах повинні бути максимально механізовані.

2.2. У приміщеннях, де розміщаються свинцеві ванни, стіни, підлоги, стелі та інші конструкції повинні мати гладку поверхню, що не допускає нагромадження пилу.

Їх поверхня повинна бути покрита матеріалами, які дозволяють здійснювати вологе прибирання.

2.3. Миття підлог повинно здійснюватися щодня; прибирання та очищення приміщення, металоконструкцій, зовнішніх поверхонь повітроводів вентиляційних систем та іншого устаткування - не рідше двох разів на місяць (у неробочий час). Прибирання повинно здійснюватися безпилим способом.

2.4. Ділянки свинцевих ванн повинні мати загальнообмінну механічну вентиляцію і місцеві відсмоктувачі від ванн. Викид повітря з приміщення без очищення не допускається.

2.5. У свинцевих ваннах повинні бути передбачені спеціальні збірники - піддони або приямки для аварійного зливу розплавленого свинцю у разі виходу з ладу облицювання ванни.

2.6. Щоб уникнути отруєння свинцем, на ділянці свинцевих ванн не дозволяється зберігати воду і продукти, а також приймати їжу і курити.

Перед прийомом їжі і курінням необхідно промити руки 1-процентним розчином оцтової кислоти, потім милом і щіткою, а також прополоскати рот теплою водою.

2.7. Щодня після закінчення зміни працівники повинні вичистити зуби, для чого вони повинні бути забезпечені зубним порошком, зубними щітками і склянками.

3. Термообробка в селітрових ваннах

3.1. Застосування розплавів калійної і натрієвої селітри як нагрівальних середовищ при загартуванні легких сплавів допускається у виняткових, технічно обґрунтованих випадках.

Щоб уникнути вибуху, застосування амонійної селітри не допускається.

3.2. Для кладки печей-ванн, що працюють на сплавах калійної і натрієвої селітри, а також з азотнокислим калієм і з азотнокислим натрієм, повинна використовуватися тільки шамотна цегла. Цегельна кладка повинна бути щільною. Після кладки піч повинна бути добре просушена.

3.3. Селітрова ванна, що містить суміш азотнокислих і азотистокислих солей калію і натрію, є вибухонебезпечною, тому температура нагрівання її не повинна перевищувати 550 град.C. Перегрів селітри вище цієї температури не дозволяється.

3.4. Для регулювання температури розплаву селітрові ванни повинні бути обладнані терморегуляторами і блокувальними пристроями, що забезпечують автоматичне відключення ванни у разі підвищення температури вище заданої температури.

Ванни з обсягом більше 1,5 куб.м повинні бути обладнані світлозвуковим пристроєм, який сигналізує про перевищення максимально допустимої температури, з одночасним відключенням нагрівачів.

3.5. Контроль температури селітри у ванні завдовжки більше 4 м здійснюється за допомогою двох термопар, установлених на обох кінцях ванни на відстані не менше 50 мм від стінок.

При довжині ванни більше 8 м повинна встановлюватися третя контрольна термопара в середині ванни (по довжині).

3.6. Щоб уникнути вибуху, обробка в селітрових ваннах деталей зі сплавів, що містять більше 10% магнію, цинкових сплавів, а також деталей, покритих сажею, маслом, бензином, пилом алюмінію, органічними речовинами, забороняється.

3.7. Не слід завантажувати в розплавлену селітру обидва кінці відкритих трубок і замкнуті порожні деталі.

3.8. Не допускається обробка в селітрових печах-ваннах деталей після обробки їх у ціаністих солях, тому що попадання ціаністих солей у селітрову ванну може викликати випліскування розплавленої селітри і вибух.

3.9. Як тигель селітрової ванни слід застосовувати зварені посудини зі сталі з умістом вуглецю не більше 0,2%.

Зварені шви повинні бути перевірені на герметичність. Дрібні тиглі рекомендується виготовляти з чавуну.

3.10. Обігрів селітрових ванн повинен здійснюватися за допомогою ТЕН або металевими електродами, розташованими вертикально по стінках усередині ванни. Відстань між електродами і дном ванни повинна бути не менше 150 мм.

3.11. Для ванн ємністю не більше 1,5 куб.м може застосовуватися зовнішній обігрів. У цьому разі повинно бути передбачене екранування нагрівачів від стінок тигля. У всіх інших випадках застосування зовнішнього обігріву не дозволяється.

3.12. Щоб уникнути місцевого перегріву селітри, робоча частина ТЕН повинна бути занурена в селітру не менше ніж на 50 мм від дзеркала ванни. Світіння ТЕН не допускається.

3.13. Гартівний бак повинен розташовуватися не ближче 1 м від селітрової ванни.

3.14. При тимчасовій перерві в роботі без зливу селітри у ванну рекомендується встановлювати залізний клин, кінець якого повинен торкатися дна тигля, а верхня частина повинна підніматися на 200 мм над рівнем селітри. Перед повторним нагріванням клин виймається, забезпечуючи вільний вихід газів з порожнин селітри.

3.15. Один раз у квартал селітрова ванна повинна піддаватися очищенню від накопичених опадів та бруду і два рази на рік - оглядові, ремонту з ретельном очищенням та повним зливом розплаву.

3.16. Для малих селітрових ванн ємністю менше 0,2 куб.м необхідно влаштовувати спеціальні баки (приймачі) аварійного зливу розплаву в разі прогоряння тигля. Бак слід утримувати сухим і чистим.

3.17. Великогабаритні селітрові ванни, які мають потрійні сталеві стінки і обігріваються ТЕН, можуть експлуатуватися без аварійного зливу за наявності спеціальних насосів для викачування розплавленої селітри.

3.18. У селітрових печах-ваннах, які обігріваються рідким або газоподібним паливом, не допускається наявність коптильного полум'я, тому що в разі витоку розплавленої селітри зіткнення її з накопиченою на стінках тигля сажею може призвести до вибуху.

Застосування твердого палива для нагрівання селітрових ванн не допускається.

3.19. При запаленні розплаву у ванні необхідно відключити електроживлення нагрівачів і вентиляції, закрити ванну кришкою і викликати пожежну команду.

Для гасіння викинутого з ванни розплаву (до прибуття пожежної команди) повинен застосовуватися тільки сухий пісок. Гасіння сирим піском, водою, пінними вогнегасниками не допускається, щоб уникнути вибуху і розбризкування селітри.

3.20. Запуск нової або відремонтованої ванни в роботу слід здійснювати після попередньої її просушки при температурі 150-200 град.C.

3.21. Пари селітри, що конденсуються на устаткуванні, необхідно видаляти вологою ганчіркою.

3.22. Збереження горючих і легкозаймистих матеріалів на ділянці, де встановлені селітрові ванни, не допускається.

3.23. Проведення будівельних, монтажних або ремонтних робіт можливо тільки над закритими ваннами, що не працюють. Над діючими селітровими ваннами всі зазначені роботи проводити не дозволяється.

4. Термообробка в соляних ваннах

4.1. Завантажувати солі у ванни можна тільки добре просушеними при температурі 200 град.C.

Рівень розплавлених солей не повинен перевищувати 3/4 висоти ванни.

Солі, що додаються в процесі роботи в печі-ванни, повинні засипатися невеликими порціями (0,5-1 кг) за допомогою спеціальних ковшів.

4.2. Деталі і пристосування повинні бути добре просушені і мати кімнатну температуру.

Холодні та вологі деталі і пристосування при зануренні у ванну викликають викид розплавленої солі.

4.3. У печах-ваннах, що працюють на рідкому або газоподібному паливі, форсунки або газові пальники повинні встановлюватися посередині висоти тигля з напрямком полум'я по дотичній до стінок.

Щоб уникнути місцевого перегріву тигля і солей, нагрівання слід проводити повільно.

Рівномірне нагрівання забезпечується завдяки інтенсивній циркуляції розплавленої солі.

4.4. У процесі експлуатації печей-ванн можливе роз'їдання кладки розплавленою сіллю, тому внутрішня поверхня печей-ванн повинна викладатися шамотною цеглою.

4.5. Плівка і шлаки з поверхні розплаву у ванні слід періодично видаляти за допомогою спеціальних, попередньо просушених ковшів з отворами.

4.6. Для зменшення окислювання і випаровування розплавлених солей дзеркало ванни рекомендується покривати захисним шаром (наприклад, порошком сріблистого графіту).

4.7. При зупинці електродних ванн сіль слід вичерпати підігрітим ковшем, залишивши у ванні 1/4 частину її обсягу. У разі використання для наступного розпалювання виймального блоку нагрівальних елементів, вмороженого в розплав, сіль з ванни не зливається.

4.8. При розігріві застиглих солей не дозволяється пробивати тверду корку солей, щоб уникнути бризок і виплеску.

4.9. У разі потреби сіль з ванни слід зливати в сухі залізні виливниці.

4.10. Після зливу розплаву ванни очищають від залишків солей, окалини і бруду тільки після відключення печі від джерела електроенергії.

4.11. Роботу на печах-ваннах після ремонту можна починати тільки після їх ретельної просушки.

4.12. Для гасіння розплавлених солей і металу на робочому місці необхідно мати шухляду із сухим піском.

5. Термообробка в лужних ваннах

5.1. Розкриття металевої тари з каустиком повинно здійснюватися за допомогою спеціального ножа з матеріалів, що не утворюють іскор, у захисних окулярах, гумових рукавичках і респіраторі.

Дроблення каустику та інших лугів здійснюється в закритих шафах або камерах. Дроблення каустику та інших лугів відкритим способом не дозволяється.

5.2. Кристалічний їдкий луг слід уводити в діючу лужну ванну невеликими порціями (до 0,5 кг) при безперервному помішуванні, щоб уникнути викиду лугу. При цьому необхідно використовувати засоби індивідуального захисту очей, рук, органів дихання (окуляри, гумові рукавички, респіратор). У ванну з розплавленим лугом додають воду ковшем з довгою ручкою.

Уводити воду у ванну рекомендується у вигляді 30-50%-го водного розчину лугу при температурі не вище 200 град.C.

5.3. Маса розплаву для ізотермічного загартування повинна бути такою, щоб її температура при зануренні гарячих деталей підвищувалася не більше ніж на 10 град.C.

5.4. Завантаження деталей у лужні ванни повинно здійснюватися в технологічній тарі (сітчасті кошики та ін.) за допомогою спеціальних пристосувань (щипці, гачки) і в рукавицях.

5.5. Кожух лужної ванни повинен мати у завантажувального вікна дверцята, що зачиняються.

5.6. Засоби індивідуального захисту, після роботи, повинні бути добре промиті рясним струменем води.

5.7. На ділянці лужних ванн повинен бути встановлений фонтанчик або інший пристрій, зручний для промивання очей і обличчя.

При влученні лугу на шкіру слід негайно промити уражене місце проточною водою, нейтралізувати 3% розчином борної кислоти, потім знову промити водою. При влученні лугу в очі необхідно промити їх рясною кількістю води, потім розчином борної кислоти. Після цього слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо в очі потрапили тверді шматочки лугу, то спочатку їх потрібно видалити вологим тампоном, тому що при промиванні очей вони можуть вразити слизову оболонку і викликати додаткову травму.

Усі пролиті на підлогу цеху рідини повинні бути відразу прибрані.

5.8. Ділянку термообробки в лужних ваннах доцільно відокремити від загального приміщення термічного цеху за допомогою перегородок.

6. Термообробка в ціаністих ваннах

6.1. Роботи, пов'язані з одержанням і доставкою ціаністих солей на центральний склад або в термічний цех, необхідно здійснювати з оформленням наряду-допуску на виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Працівники, що стикаються з ціаністими солями (при розкритті тари і розважуванні, завантаженні ванн, прибиранні і знешкодженні відходів, тари, ремонті устаткування та ін.), повинні бути навчені безпечним методам роботи. На ділянках ціанування повинні бути вивішені на видних місцях інструкції з охорони праці і надання допомоги з появою перших ознак отруєння.

6.2. Рідинне ціанування повинно здійснюватися в ізольованому приміщенні. За узгодженням з органами державного санітарного нагляду допускається організація ділянки ціанування в потоці цеху при обов'язковому улаштуванні суцільних перегородок до стелі з необхідними прорізами (що закриваються) для вантажопотоків.

Вхід у приміщення для зберігання і застосування ціаністих солей стороннім особам заборонений, про що повинні сповіщати спеціальні плакати, вивішені на дверях.

6.3. У приміщенні для зберігання ціаністих солей постійно повинні знаходитися ваги, важок, інструмент для розкриття тари, совок, щітка, тара для збору відходів, які не слід використовувати для інших потреб або в інших приміщеннях.

6.4. Розкриття тари, розфасування або розважування ціаністих солей повинні здійснюватися спеціальними працівниками-комірниками, що ведуть журнал обліку приходу і витрати ціаністих солей. Робота повинна здійснюватися із застосуванням засобів захисту - гумових рукавичок, протигазів (відповідно до пункту 5 розділу IX цих Правил).

6.5. Розкриття тари з ціаністою сіллю повинно здійснюватися безударним інструментом у витяжній шафі з дверцятами.

Патрубок витяжної вентиляції повинен розташовуватися по всій ширині задньої стінки шафи на висоті від рівня столу близько 300 мм.

Швидкість руху повітря при робочому положенні шафи - не менше 0,8 м/с.

Поверхня столу для розфасовки солей повинна бути гладкою, без щілин і вибоїв, покрита листовим свинцем або метлаською плиткою.

Розфасовувальне устаткування (ваги з важками) не повинно використовуватися для інших потреб.

6.6. Випадково розсипана на підлогу ціаніста сіль повинна бути ретельно зібрана і прибрана в спеціальну металеву тару для відходів, а ділянка підлоги знешкоджена.

6.7. Приміщення ціанування і збереження ціаністих солей повинні бути обладнані самостійними витяжними вентиляційними установками з пусковими пристроями, що розміщені зовні приміщення. Перед пуском печі-ванни необхідно перевірити справність вентиляції.

6.8. Вентиляційні установки повинні бути обладнані контрольними приладами, які автоматично сигналізують про зниження їх продуктивності.

У разі несправності вентиляції піч повинна бути негайно відключена.

6.9. Повітря, яке видаляється від шаф розкриття тари і розфасування, з приміщень ціанування і зберігання ціаністих солей, перед викиданням в атмосферу підлягає очищенню відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.

Викидання повітря, що видаляється витяжною вентиляцією і забруднене ціаністими солями і ціаністим воднем, без попереднього очищення забороняється.

6.10. Щоб уникнути утворення ціаністого водню, на ділянці ціанування та поблизу її забороняється зберігати і застосовувати кислоти та їх розчини.

6.11. Аналіз повітряного середовища на вміст парів синильної кислоти (при відсутності в цеху засобів автоматизованого контролю) повинний здійснюватися на робочих місцях біля ціаністих ванн відповідно до графіка, затвердженого роботодавцем.

6.12. Ціаніста сіль, яка має підвищену вологість, перед засипанням у ванну повинна бути просушена, щоб уникнути сильного спінення і випліскування з ванни. Для підсушування вологих ціаністих солей повинна використовуватися спеціальна сушильна шафа з витяжною вентиляцією.

6.13. Завантаження ціаністих солей у печі-ванни повинно здійснюватися невеликими порціями з обов'язковим використанням засобів захисту - протигаза і гумових рукавиць (відповідно до пункту 5 розділу IX цих Правил). Тигель не повинен завантажуватися більше ніж на 3/4 ємності, щоб уникнути розплескування солі через край.

6.14. Печі-ванни, призначені для роботи з розплавленими ціаністими солями, повинні бути теплоізольовані, обладнані захисними кожухами з дверцятами для запобігання виходу в робочу зону парів і пилу, а також для запобігання персоналу від опіків розплавленою сіллю. У дверцятах можуть бути передбачені засклені вікна для візуального спостереження за ходом технологічного процесу.

Дверцята повинні відкриватися тільки на час завантаження і вивантаження деталей, добавки солей, чищення ванн та ін.

6.15. Захисні кожухи ціаністих печей-ванн, а також інше устаткування, де здійснюється робота з ціаністими солями, повинні бути приєднані до індивідуальної витяжної вентиляційної системи, яка забезпечує в повітрі робочої зони вміст ціаністого водню і пилу ціаністих солей не вище ГДК. Не допускається з'єднування в одну систему відсмоктувачів від ціаністих і кислих ванн.

6.16. Після закінчення процесу ціанування система витяжної вентиляції повинна працювати після відключення ціаністих печей-ванн до повного їхнього остигання.

6.17. При завантаженні і вивантаженні деталей слід стояти збоку від ванни. Не дозволяється заглядати у відкритий проріз кожуха печі і гартівного бака.

6.18. Щоб уникнути випліскування ціаністих солей при розплавлюванні, нагрівання ванни слід вести повільно, а тигель закрити кришкою. Прогорілі тиглі необхідно негайно замінити.

6.19. Деталі, що пройшли термічну обробку в розплавлених ціаністих солях, повинні знешкоджуватися і промиватися в гарячій воді. Уміст ціаністих солей у промивній воді не повинен перевищувати 1%. Вода перед спуском у каналізацію повинна пройти нейтралізацію і знешкодження. Ванни гарячого промивання повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

6.20. Охолодження деталей слід здійснювати на спеціальній ділянці, оснащеній витяжною вентиляцією.

6.21. Витягання ціаністих солей з важкодоступних місць деталей, наприклад, з глибоких отворів, повинно здійснюватися тільки на ділянці ціанування під витяжкою із застосуванням спеціальних пристосувань або устаткування.

6.22. Відходи (стружка і пил після очищення деталей, піна, забруднення та опади з дна тигля, масло з гартівного бака, використаний обтиральний матеріал, земляне сміття) повинні збиратися в спеціальну металеву тару для відправлення на знешкодження.

6.23. Усі пристосування та інструмент для засипання, додання, перемішування ціаністих солей у ванні, щоб уникнути забруднення підлоги на ділянці ціанування, повинні зберігатися в спеціальних металевих ящиках або шафах, забезпечених витяжкою.

Не дозволяється використовувати зазначені пристосування та інструмент для інших потреб і виносити їх за межі ділянки.

Інструмент і пристосування після закінчення роботи повинні бути обов'язково знешкоджені і промиті.

6.24. Перед ремонтом печі-ванни повинні ретельно очищуватися від залишків солей і пилу безпилим способом, після чого піддаватися знешкодженню.

Очищення устаткування від ціаністих солей повинно здійснюватися за нарядом-допуском на виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Роботу слід виконувати тільки з використанням протигаза (відповідно до пункту 5 розділу IX цих Правил).

6.25. Після кожної робочої зміни підлоги в приміщеннях повинні промиватися 1% розчином залізного купоросу. Сухе прибирання приміщень не допускається.

6.26. Очищення повітроводів та іншого устаткування від відкладеного на них пилу ціаністих солей повинно здійснюватися регулярно в міру їхнього забруднення з оформленням наряду-допуску на виконання робіт, пов'язаних з підвищеною небезпекою. При очищенні повітроводів необхідно користуватися протигазом (відповідно до пункту 5 розділу IX цих Правил).

6.27. Пил, зібраний з устаткування, повинен знешкоджуватися на ділянці ціанування або в іншому, спеціально відведеному місці.

6.28. Знешкодження відходів ціаністих солей, устаткування, інструмента, пристосувань, тари, використаного обтирального матеріалу та ін. повинно здійснюватися відповідно до інструкції, розробленої роботодавцем і погодженої з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Знешкодження слід здійснювати розчином гіпохлориду натрію або суспензією, що складається з 10% розчинів залізного купоросу і свіже гашеного вапна або кальцинованої соди, які змішуються безпосередньо перед вживанням.

6.29. Установлювати питні фонтанчики і бачки для питної води в приміщеннях, де зберігаються і застосовуються ціаністі солі, не дозволяється.

6.30. Для забезпечення особистої безпеки працівникам не дозволяється торкатися ціаністих солей руками без захисних рукавичок, занурювати руки у ванни, курити і приймати їжу на робочому місці біля печей.

Приймати їжу слід у спеціально відведеному для цього місці.

Перед їжею необхідно зняти спецодяг, вимити руки та обличчя з милом або 1%-м лужним розчином залізного купоросу, прополоскати рот водою. Необхідно стежити за станом шкіри рук - не допускати порізів, саден, подряпин.

6.31. На ділянках робіт з ціаністими солями і ділянках знешкодження повинні бути встановлені аптечки, укомплектовані глюкозою, препаратом амілнітрату та іншими відповідними засобами першої допомоги за вказівкою лікаря.

6.32. У разі появи в робітника нудоти, запаморочення, порізів, опіків рук він повинен бути відсторонений від роботи до одержання відповідного дозволу лікаря.

6.33. При сульфаціануванні в розплавах солей необхідно виконувати вимоги безпеки для процесів ціанування, викладені в цьому підрозділі.

6.34. У неробочий час ділянка рідинного ціанування, склади для ціаністих солей, ділянки знешкодження ціаністих відходів, тари, спецодягу та інших предметів, забруднених ціаністими солями, повинні бути закриті на замок і опломбовані.

 

 16. Термообробка в тліючому розряді

1. Термічна обробка металів у тліючому розряді повинна здійснюватися з дотриманням вимог, передбачених у главах 3, 8, 12 розділу VII і главі 14 цього розділу.

2. При проведенні технологічних процесів, пов'язаних зі зміною складу робочого середовища і матеріалу деталей, робоча камера установки термообробки в тліючому розряді повинна бути ретельно очищена.

3. Як насичувальна атмосфера (робоче середовище) при іонному азотуванні використовуються аміак, суміш азоту з воднем або ретельно очищений від кисню азот.

Використання газового середовища без аміаку і водню при повному азотуванні сприяє поліпшенню санітарно-гігієнічних умов і безпеки праці.

Тому як робоче середовище рекомендується використовувати очищений азот.

4. При іонному азотуванні недопустима присутність кисню в робочій камері установки.

5. Як насичувальна атмосфера при іонній цементації використовуються чисті вуглеводні, а також вуглеводні, розведені азотом або аргоном.

 

 17. Термообробка газополуменевим нагріванням

1. При поверхневому загартуванні деталей із застосуванням газополуменевого нагрівання повинні додержуватися вимоги Правил з техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці при виробництві ацетилену, кисню і газополуменевій обробці металів, затверджених Міністерством хімічного машинобудування СРСР 08.07.83 (НПАОП 0.00-1.43-85).

2. Приміщення, у яких здійснюють газополуменеве поверхневе загартування деталей, повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією.

3. Робочі місця повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією, яка забезпечує максимальне видалення шкідливих газів, що виділяються, від місць їх утворення.

 

 18. Термообробка імпульсним індукційним нагріванням

1. Процеси імпульсного індукційного нагрівання повинні проводитися з дотриманням вимог, передбачених у главі 10 розділу VII цих Правил.

2. Для захисту працівників від шуму, який виникає при роботі імпульсних індукційних генераторів, слід застосовувати засоби індивідуального захисту (протишумні навушники, антіфони-протишуми).

3. Установки імпульсного індукційного нагрівання повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією. При її відсутності робота повинна проводитися у витяжній шафі, тому що обробка металів супроводжується вибуховим викидом дисперсійних часток з утворенням пари і газів.

4. Установки імпульсного індукційного нагрівання обладнаються блокованими огородженнями, а також сигналізацією.

5. Кожне робоче місце повинно бути забезпечене гумовим килимком та іншими засобами захисту, необхідними при роботі з електроустановками.

6. Огляд внутрішніх частин установок, що перебувають під напругою, слід здійснювати тільки після зняття напруги.

7. Конденсаторні батареї можуть розташовуватися в одному приміщенні з пультом керування при загальній енергії повного допустимого заряду, що не перевищує 15000 Дж.

Батареї більшої ємності повинні розташовуватися поза приміщенням у спеціальній сталевій шафі або в окремому приміщенні з дверима, обладнаними блокувальними пристроями.

8. На ділянці імпульсного індукційного нагрівання рекомендується вивішувати плакати, що містять вказівки і застереження, які належать до специфіки імпульсної термообробки.

 

 19. Термообробка лазерна

1. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори, що виникають при експлуатації лазерних установок, залежно від класу лазерів, а також класифікація лазерів за ступенем небезпеки генеруючого випромінювання визначаються вимогами ГОСТ 12.1.040-83 "Система стандартов безопасности труда. Лазерная безопасность. Общие положения".

2. Лазери 3-4 класу до введення в експлуатацію в організації повинні бути прийняті комісією, призначеною роботодавцем, з обов'язковою участю в ній представника державного нагляду. Комісії повинні бути надані: паспорта на установки, інструкції з експлуатації та охорони праці, план розміщення установок, санітарний паспорт. Уведення в експлуатацію лазерів 3-4 класу здійснюється відповідно до вимог НП 306.5.05/2.065-2002.

3. Ділянка лазерної обробки металів повинна розташовуватися в ізольованому приміщенні.

Стіни приміщення, де розміщені лазерні установки, повинні бути з матеріалу, непроникного для лазерного випромінювання.

Внутрішні поверхні приміщення повинні фарбуватися в матовий колір, що має мінімальний коефіцієнт відбивання і забезпечує максимальне розсіювання світла по довжині хвилі лазерного випромінювання.

4. Працівники, що обслуговують і експлуатують технологічні лазерні установки, повинні проходити медичний огляд згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

5. Працівники, що працюють з лазерними установками, повинні бути навчені правилам безпечного ведення робіт і правилам особистої гігієни, методам надання першої допомоги в разі ураження лазерним випромінюванням, електричним струмом, а також при впливі інших небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

6. На ділянці лазерної обробки металів повинні бути:

інструмент з ізольованими рукоятками;

діелектричні рукавички і килимки;

розрядні штанги;

екрани непрозорі, що не дають відбиття лазерного випромінювання;

засоби захисту очей;

засоби захисту органів слуху;

інструкція з охорони праці;

інструкція з експлуатації установки;

план розміщення установок із указівкою лазерної небезпечної зони.

7. Розміри лазерної небезпечної зони визначаються розрахунковим або експериментальним шляхом.

У зонах з підвищеною інтенсивністю лазерного випромінювання повинні бути вивішені попереджувальні знаки з написом "Обережно! Лазерне випромінювання" (за ДСТУ ISO 6309:2007).

8. При роботі з лазерними установками виконання операцій, не передбачених інструкціями з експлуатації та охорони праці, забороняється.

9. Особам, що не стосуються експлуатації та обслуговування лазерних установок, вхід у приміщення лазерної обробки металів не дозволяється. Про це повинні сповіщати відповідні написи.

10. Контроль лазерного випромінювання дозиметричним методом за ГОСТ 12.1.031-81 "Система стандартов безопасности труда. Лазеры. Методы дозиметрического контроля лазерного излучения" повинен здійснюватися центральною заводською лабораторією або санітарною лабораторією.

Технічні засоби контролю рівнів лазерного випромінювання повинні бути атестовані (забезпечені метрологічною перевіркою).

11. Процеси лазерної обробки металів, які не потребують присутності обслуговувального персоналу біля устаткування, повинні здійснюватися в спеціальному ізольованому приміщенні. Керування процесом у цьому разі здійснюється з окремо розташованого пульта.

Видалення шкідливих і небезпечних речовин з повітряного середовища (або зниження їх до рівня ГДК) повинно здійснюватися загальнообмінною вентиляцією.

Для видалення великої кількості небезпечних і шкідливих речовин, крім загальнообмінної вентиляції, повинні застосовуватися місцеві відсмоктувачі.

12. При проведенні процесів, що вимагають присутності персоналу біля лазерної установки або поблизу зони впливу лазерного випромінювання на деталі, видалення шкідливих і небезпечних речовин із зони їх утворення повинно здійснюватися за допомогою місцевих відсмоктувачів.

13. Якщо при проведенні таких технологічних процесів не можливо підтримувати концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони на рівні ГДК, необхідно:

застосовувати засоби індивідуального захисту органів дихання (респіратори та інші пристрої);

забезпечити захист шкірних покривів від влучення аерозольних часток, які можуть мати велику швидкість і високу температуру, що може привести до опіку відкритих частин тіла;

використовувати засоби захисту очей від аерозолів і лазерного випромінювання.

14. При поєднанні системи спостереження з оптичною системою лазерної установки необхідно застосовувати автоматичні затвори або світлофільтри, що захищають очі оператора в момент генерації випромінювання. Не дозволяється під час генерації випромінювання здійснювати візуальний контроль улучення променя в деталь без застосування відповідних засобів захисту, а також направляти промінь лазера в очі людини і на інші частини тіла.

15. У разі виникнення при роботі лазерних установок електромагнітного поля високих і надвисоких частот, що можуть супроводжуватися м'яким рентгенівським випромінюванням, слід керуватися ДСП 6.177-2005-09-02.

Граничнодопустимі рівні електромагнітних випромінювань, вимоги безпеки і методи контролю встановлені ГОСТ 12.1.006-84 та ДСН 3.3.6.096-2002.

16. При використанні лазерних установок високої потужності в разі виникнення нейтронного і гама-випромінювання слід керуватися ДГН 6.6.1.-6.5.001-98 і ДСП 6.177-2005-09-02.

17. При випадковому ушкодженні очей лазерним випромінюванням потерпілий повинен бути терміново обстежений офтальмологом і знаходитися під його спостереженням.

Характер медичної допомоги при ушкодженні очей визначається видом ушкодження, що залежить від довжини хвилі випромінювання.

18. Висока температура в зоні впливу лазерного випромінювання на деталі створює умови для можливого виникнення пожежі, тому слід дотримуватися вимог ДБН В.1.1-7-2002.

19. При використанні лазерних установок відкритого типу для запобігання опромінення працівників повинні використовуватися огородження, маркування лазерної небезпечної зони, екранування відкритого променя лазера, винесення пульта керування з небезпечної зони.

20. У багатьох конструкціях імпульсних лазерних установок для охолодження рубінового стрижня застосовується рідкий азот, для охолодження лампи-спалаху - стиснене повітря. При експлуатації установок повинні дотримуватися вимоги Правил безпеки при виробництві і споживанні продуктів розділення повітря, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 12.04.88 (далі - НПАОП 24.1-1.30-88).

 

 20. Термообробка магнієвих і алюмінієвих сплавів, титана і його сплавів

1. Цехи і ділянки термічної обробки деталей з магнієвих і алюмінієвих сплавів належать до виробничої категорії "У" за СНиП 2.09.02-85* і повинні по змозі розміщуватися в окремих приміщеннях. Не слід установлювати печі для термічної обробки деталей з магнієвих і алюмінієвих сплавів у потокових лініях цехів механічної обробки деталей.

2. Приміщення зберігання і термічної обробки деталей зі сплавів повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією.

3. Електроустаткування та електроприлади, установлювані в цих приміщеннях, повинні бути у вибухобезпечному виконанні.

4. Підлоги і стіни в приміщеннях, де здійснюється зберігання і термічна обробка деталей зі сплавів, повинні бути гладкими і зручними для очищення.

5. Устаткування, стіни і перекриття приміщень повинні регулярно очищуватися від пилу вологим способом.

6. Для термічної обробки деталей з магнієвих і алюмінієвих сплавів можуть застосовуватися електропечі різних конструкцій і систем завантаження деталей, а також рециркулярні печі з нагріванням за рахунок механічної енергії потоку повітря.

7. Для низькотемпературної термообробки (не вище 300 град.C) допускається використовувати печі з газовим обігрівом за наявності окремої камери для згоряння газів.

Конструкція такої печі повинна забезпечувати надходження в робочий простір продуктів горіння при температурі, що не перевищує задану; використання спеціальних змішувачів унеможливлює попадання на деталі, що завантажуються в піч, окремих газових струменів з більше високою температурою.

8. Конструкція та експлуатація електропечей, призначених для нагрівання деталей з магнієвих і алюмінієвих сплавів, повинна відповідати вимогам, викладеним у главах 3, 7, 8, 11 розділу VII цих Правил і глави 14 цього розділу.

9. Завантаження печі слід здійснювати акуратно, щоб деталі не звалилися з етажерки і не торкалися відкритих спіралей опору.

10. Перед завантаженням у піч деталей з магнієвих сплавів їх слід очистити від магнієвого пилу, задирок, стружки, жиру (масла). Очищення від жиру слід здійснювати в 1% водному розчині соди при 100 град.C або в розчиннику.

11. Розподілення температур у печах повинно бути рівномірним. Для виключення перепаду температур печі слід обладнувати вентиляторами.

12. Печі повинні бути обладнані терморегуляторами для автоматичного підтримання необхідної температури і вимикання печі в разі підвищення заданої температури.

У печах значної довжини нагрівальні елементи повинні бути розташовані окремими секціями, кожна з яких повинна мати свій регулятор.

13. У разі несправності автоматики піч повинна бути відключена вручну, для чого в печі повинний бути передбачений ручний рубильник або вимикач, установлений у доступному для користування місці. В аварійній ситуації вся група печей повинна бути відключена за допомогою загального аварійного рубильника, установленого всередині приміщення в зручному місці.

14. Справність теплорегулювальних приладів повинна систематично перевірятися з оформленням відповідних записів у спеціальному журналі. Робота з несправною апаратурою не дозволяється.

15. При високотемпературній термообробці магнієвих сплавів (наприклад, нагріванні під загартування) у піч з повітряною атмосферою слід додавати 0,7-1% сірчистого газу, який подається по трубах або утворюється безпосередньо в печі шляхом розкладання сірчаного колчедану.

Металеві банки або листи із сірчаним колчеданом установлюються на етажерки або подину термічної печі.

Кількість колчедану - 0,5-1 кг/куб.м робочого простору печі.

16. Для попередження самозаймання деталей з магнієвих і алюмінієвих сплавів при термічній обробці термістові необхідно стежити, щоб не було різкого підвищення температури в печі. Ознакою самозаймання є утворення білого диму, що пробивається в щілини дверей печі або в отвори для термопари.

17. Печі повинні бути максимально герметичними. Підсмоктування повітря, особливо в вакуумних печах, не допускається. Спостереження за нагріванням деталей усередині печі слід вести через оглядові вікна (вічка).

18. У термічних цехах транспортування деталей з магнієвих і алюмінієвих сплавів слід здійснювати в індивідуальній тарі або на візках з надписом "магній", "алюміній".

19. Алюмінієвий і магнієвий пил можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, а алюмінієвий пил і окисли заліза (залізна окалина) утворювати вибухову суміш (термітний порошок), тому вести нагрівання деталей з алюмінієвих сплавів у печах, у яких здійснювалося нагрівання деталей з чорних металів або магнієвих сплавів, допускається тільки після попереднього повного видалення з печі окислів заліза і магнієвого пилу.

20. У випадку загоряння деталей піч слід негайно відключити, а етажерки з деталями вийняти (викотити) з печі. Вогонь гасити необхідно сухим піском або меленим плавильним флюсом (допускається гасіння магнію вуглекислим газом, а алюмінієвого пилу - мокрим піском).

21. Протипожежні запаси піску (флюсу) повинні бути передбачені в цеху в достатній кількості. Ящики з піском (флюсом) повинні бути рівномірно розподілені в приміщенні цеху і по змозі ближче до печей.

22. Працівникам на ділянці не дозволяється:

завантажувати в піч для спільної обробки деталі, виконані з магнієвих і алюмінієвих сплавів;

завантажувати в піч деталі, забруднені здатним до запалення магнієвим або алюмінієвим пилом (стружкою) і жиром (маслом), а також деталі, покриті вологою, тому що наявність водяної пари в печі збільшує небезпеку загоряння магнієвих сплавів;

обробляти деталі з магнієвих і алюмінієвих сплавів на наждакових верстатах;

вести нагрівання деталей з магнієвих і алюмінієвих сплавів у рідких селітрових або ціаністих ваннах;

здувати пил стисненим повітрям, тому що при цьому пил переходить у зважений вибухонебезпечний стан;

здійснювати зварювальні роботи, пов'язані з застосуванням відкритого полум'я (без екранування місця роботи);

користуватися пінними вогнегасниками або водою на ділянці обробки магнієвих сплавів, тому що магній розкладає воду і викликає вибух.

23. Термічна обробка титана і його сплавів повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил безпеки при виробництві та переробці титана, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2006 N 548, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.12.2006 за N 1272/13146.

24. При термічній обробці титанових сплавів в інертних середовищах і в вакуумі слід дотримувати вимог безпеки, викладених в главі 14 цього розділу.

 

 21. Термообробка плазмова

1. Плазмова термообробка деталей повинна проводитися з дотриманням вимог, передбачених ГОСТ 12.3.039-85 "Система стандартов безопасности труда. Плазменная обработка металлов. Требования безопасности" і главою 13 розділу VII цих Правил.

2. Для захисту працівників від шуму повинні застосовуватися протишуми (антифони) або шоломофони.

3. Для захисту очей працівників від світлових і теплових випромінювань, випадкових бризок або часток, що розлітаються, повинні застосовуватися захисні окуляри або шоломи-маски.

4. Приміщення плазмової обробки повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією.

5. Робоче місце, де здійснюється плазмова обробка, повинно бути обладнано місцевою витяжною вентиляцією, тому що в процесі термообробки утворюються шкідливі і токсичні аерозолі. У разі потреби рекомендується використання працівниками респіраторів або винесення робочої зони у витяжні шафи.

6. При роботі з плазмовими установками для забезпечення електробезпеки слід застосовувати діелектричні рукавички і килимки.

 

 22. Термообробка з нагріванням струмами високої частоти

1. Термообробка деталей з індукційним нагріванням струмами високої частоти повинна проводитися з дотриманням вимог, передбачених главою 10 розділу VII цих Правил.

2. Експлуатація генераторних установок струменів високої частоти дозволяється за умови забезпечення на робочих місцях рівнів опромінення, які не перевищують допустимих, і за умови виключення опромінення осіб, що не обслуговують дані установки.

3. Приміщення, у яких розміщуються установки струменів високої частоти, повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією.

4. При виділенні в повітря робочої зони шкідливих речовин, що утворюються в процесі нагрівання деталей струмами високої частоти, нагрівальний індуктор повинний бути обладнаний місцевим відсмоктувачем.

5. Усі установки струменів високої частоти, які при роботі створюють електромагнітні поля високих частот, повинні допускатися в експлуатацію в такому виконанні, щоб розсіювання і втрати енергії були мінімальними. Установки струменів високої частоти повинні бути обладнані блокованими огородженнями, а також світловою сигналізацією.

6. Не дозволяється навмисно порушувати працездатність блокувальних пристроїв, а також працювати без заземлення корпуса генератора або індуктора.

7. Подача деталей до індуктора і зняття їх повинні бути по змозі механізовані та автоматизовані.

8. При термічній обробці металів із застосуванням високочастотного нагрівання в солях, які можуть виділяти отрутні гази, установки, приміщення і провадження робіт повинні відповідати вимогам, викладеним у пунктах 6.1-6.34 глави 15 цього розділу (обробка в ціаністих ваннах).

9. У приміщенні, де розміщені електротермічні установки, на видному місці повинні бути вивішені:

інструкція з експлуатації устаткування;

інструкція з охорони праці;

правила надання першої допомоги потерпілим від електричного струму.

10. Огляд усіх вузлів устаткування необхідно проводити систематично за установленим графіком.

11. Вимір електромагнітних полів повинен здійснюватися один раз на рік. Результати вимірів заносяться в журнал реєстрації або до протоколу.

 

 23. Термообробка холодом

1. Обробка сталевих деталей холодом здійснюється на спеціальних установках, які працюють на рідкому повітрі, рідкому кисні, рідкому азоті або твердій вуглекислоті ("сухий лід").

2. Установки, у яких є холодильні машини з компресорами, повинні відповідати вимогам правил технічної експлуатації, затверджених роботодавцем.

3. Установки рідкого кисню, а також транспортування і застосування кисню повинні відповідати вимогам, викладеним у НПАОП 24.1-1.30-88.

4. У компресорних установках, які виробляють рідкий кисень або азот, для запобігання утворенню вибухонебезпечної суміші "масло-кисень", циліндри слід змазувати найбільше термічно стійкими маслами (П-28, ДО-28, "брайсток"), дистильованою водою і мильною емульсією, а також ретельно регулювати витрату масла відповідно до технічних норм.

5. Для видалення масла і продуктів його розкладання необхідно здійснювати знежирення пристроїв та установок рідкого кисню, посудин при їх виготовленні, після ремонту та в процесі експлуатації не рідше одного разу на рік.

Знежирення можна здійснювати за допомогою інертного газу, обмежувальних пробок з пінополіуретану і розчинника масла.

6. У різьбових з'єднаннях киснепроводів не дозволяється застосовувати підмотування з льону, прядива або обтиральних матеріалів, а також промазку суриком, іншими матеріалами, що містять жири; у фланцевих і штуцерних з'єднаннях не допускається застосування прокладок з картону, гуми або пароніту.

Для просочення або промазки різьбових з'єднань киснепроводів застосовується свинцевий глет, замішаний на дистильованій воді, а у фланцевих і штуцерних з'єднаннях - прокладки з азбестового картону або металеві прокладки з алюмінію або відпаленої міді.

7. Для запобігання деформації труб киснепроводу від зміни температури повинна передбачатися установка компенсуючих пристроїв.

8. Холодильний газифікатор рідкого кисню, повітря, азоту або інших холодоагентів повинний бути встановлений в окремому пожежобезпечному приміщенні з бетонною підлогою, з легкими перекриттями і з дверима, що відкриваються назовні.

9. Пульт керування, ванна підігрівника, покажчик рівня рідини, манометри, вентиль для спускання газу повинні встановлюватися в приміщенні, відділеному від місцезнаходження газифікатора глухою стіною (без вікон і дверей).

Під час роботи газифікатора обслуговувальний персонал повинен перебувати в приміщенні, де встановлений пульт керування.

10. Вироби перед завантаженням у холодильник повинні бути ретельно очищені від слідів масла.

11. Зберігання і перевезення сухого льоду повинні здійснюватися в брезентових мішках з прокладанням сухого льоду ватою.

Холодильник повинен мати кришку.

Для роботи із сухим льодом необхідно застосовувати кліщі з ручками завдовжки не менше 70 см.

12. При термообробці в рідкому азоті маса садки деталей не повинна перевищувати 1/10 маси рідкого азоту.

13. Для запобігання викиду рідкого азоту при зануренні садки бак слід не доливати до країв на 500-1000 мм залежно від обсягу садки і габаритів деталей, а відстань між деталлю, що занурюється в рідкий азот, і внутрішніми стінками бака повинна бути не менше 100 мм.

14. При механізованій обробці великогабаритних деталей у рідкому азоті можливий його викид, тому в момент занурення персонал не повинен підходити до бака ближче ніж на 2-3 м.

 

 24. Термообробка електронно-променева

1. Електронно-променева термообробка деталей повинна проводитися з дотриманням вимог, передбачених в главі 14 розділу VII цих Правил.

2. Виробничі електронно-променеві установки належать до вибухонебезпечного устаткування і повинні розташовуватися в окремих приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

3. Електронно-променеві установки повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією.

4. Для захисту працівників від шуму слід застосовувати засоби індивідуального захисту - протишуми (антифони) або шоломофони.

5. Для захисту очей обслуговувального персоналу від впливу видимого та ультрафіолетового випромінювання повинні застосовуватися захисні окуляри зі світлофільтрами.

6. При експлуатації електронно-променевих установок з метою забезпечення безпечного рівня рентгенівського випромінювання повинен проводитися обов'язковий регулярний дозиметричний контроль: при пробному запуску установки, після закінчення її монтажу і здачі в експлуатацію, при змінах конструкції установки, її захисту або режиму роботи, а також профілактично через визначені проміжки часу.

7. На стінках камер електронно-променевих установок можуть конденсуватися різні відкладення, які мають високу хімічну активність або пірофорність. Щоб уникнути запалення і вибухів продуктів конденсації і утворюваних газів, дверцята робочої камери після закінчення процесу слід відкривати повільно.

При відкриванні, огляді і чищенні робочої камери обслуговувальний персонал повинен користуватися рукавицями, окулярами і захисними масками.

До остаточного очищення робочої камери можна приступати тільки після припинення спалахів конденсату при чищенні внутрішніх елементів установки металевою щіткою.

 

 25. Травління

1. Хімічне очищення деталей від окалини та іржі здійснюється шляхом травління металу в кислоті або розчині електроліту з наступним промиванням у гарячій і холодній воді.

2. Ділянки травління, як правило, повинні розміщуватися в окремих приміщеннях. Допускається установлення травильних ванн для хімічного та електролітичного травління в потоці термічного цеху.

3. Ванни для травління повинні бути обладнані місцевою вентиляцією у вигляді бортових відсмоктувачів, вентиляційних шаф та ін.

4. Приміщення ділянок травління повинні мати ефективну загальнообмінну механічну вентиляцію. Вентиляція повинна забезпечувати подачу припливного повітря (узимку - підігрітого) як у робочу зону на висоті 1,3-1,7 м від підлоги, так і у верхню зону приміщення.

При цьому роздачу припливного повітря слід організувати так, щоб робоча зона приміщення омивалася незабрудненим припливним повітрям.

Приплив повітря не повинен порушувати правильної роботи бортових відсмоктувачів, для чого припливні отвори повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 0,5 м від ванн (по горизонталі), обладнаних бортовими відсмоктувачами. Розміщення припливних отворів над ваннами не допускається.

5. Травильні ванни, установлені в приямках, повинні виступати над рівнем підлоги на висоту 1,0 м.

У випадку меншої висоти устаткування повинно бути обгороджене бар'єром.

6. Ванни для електролітичного травлення повинні працювати на постійному струмі напругою до 12 В.

7. Операції завантаження деталей у травильні ванни і вивантаження їх повинні бути механізовані, щоб уникнути опіків кислотою.

При електролітичному травлінні ці операції повинні здійснюватися тільки при виключеному рубильнику.

8. Технологічна тара, яка застосовується для занурення виробів у травильну ванну, повинна систематично оглядатися та в разі несправності замінятися.

9. При великих обсягах травильних робіт травильні ділянки повинні бути обладнані установками для централізованої подачі кислоти.

10. Переливання кислоти повинно здійснюватися насосами або сифонами. Засмоктування кислоти в сифони повинно здійснюватися тільки спеціальними пристосуваннями.

Засмоктування кислоти ротом не дозволяється.

11. При переливанні кислоти з бутля повинні застосовуватися спеціальні пристосування для поступового нахилу бутля і насадки для запобігання розбризкуванню кислоти.

12. Перевезення ємностей з кислотою допускається тільки на спеціально обладнаних візках, а перенесення - на спеціальних носилках.

Розкриття ємностей з кислотою слід здійснювати поступово та обережно, тому що можливий викид пари і газів, які зібралися у верхній частині ємності.

13. При приготуванні розчинів сірчаної кислоти слід спочатку наливати воду, а потім сірчану кислоту. При приготуванні сумішей кислот слід до кислоти з меншою питомою вагою додавати кислоту з більшою питомою вагою. Останньою повинна наливатися сірчана кислота.

14. При травлінні металів у нагрітих кислотах температура останніх не повинна перевищувати для соляної кислоти 35 град.C, для сірчаної кислоти - 65-80 град.C.

15. Періодично в травильні ванни повинні вводитися спеціальні присадки - інгібітори, які зменшують виділення водню і небезпеку утворення вибухової суміші (гримучого газу).

16. Усі випадково пролиті на підлогу кислоти повинні бути негайно прибрані.

17. На ділянках травління в легкодоступних місцях повинні бути обладнані фонтанчики або інші пристрої, зручні для промивання рота, шкіри або очей при хімічному опіку їх кислотою.

Після промивання водою уражене місце необхідно злегка протерти ваткою, змоченою розчином питної соди.

 

 26. Зміцнення металу методом конденсації речовини  з іонним бомбардуванням (метод КІБ)

1. Для видалення шарів матеріалів, що випаровуються, зі стінок робочої камери та з елементів внутрішньокамерних пристроїв установки дифузійної металізації в тліючому розряді необхідно здійснювати профілактичне очищення робочої камери.

2. Очищення повинно здійснюватися з дотриманням вимог безпеки для термообробки у вакуумі (глава 14 цього розділу).

Знімні елементи внутрішньокамерних пристроїв установки в разі потреби повинні піддаватися хімічному травленню з метою видалення слідів осаджених плівок. Травильний розчин підбирається таким чином, щоб він травив плівки, але не впливав на матеріал елементів внутрішньокамерних пристроїв.

Після травлення елементи повинні бути промиті проточною гарячою і холодною водою та висушені в термостатах.

2. Випарники і навіски матеріалу, який випаровується, перед використанням їх в вакуумній установці дифузійної металізації в тліючому розряді повинні піддаватися очищенню. У процесі очищення випарники і навіски спочатку знежирюють, потім травлять у водних розчинах кислот і лугів, а перед використанням їх у технологічному процесі здійснюють відпал у вакуумі.

3. Очищені випарники зберігають у спирті, а перед використанням висушують на повітрі до повного висихання спирту.

Навіски матеріалу, який випаровується, зберігають у спирті або в ексикаторі з відпаленим силікагелем.

 

 27. Цементація і нітроцементація ,в газових середовищах

1. При використанні газових карбюризаторів експлуатація печей повинна здійснюватися відповідно до вимог безпеки для печей, що працюють на газовому паливі (глава 5 розділу VII цих Правил).

2. Робочий простір печей газової цементації і нітроцементації повинен бути герметичним за рахунок пристрою клапанів з гідравлічним або пневматичним підйомом, герметизації дверцят і завантажувальних отворів.

3. При використанні газових і рідких карбюризаторів, які мають небезпечні і шкідливі властивості, слід здійснювати контроль роботи витяжних вентиляційних пристроїв і систем сигналізації відповідно до встановленого в організації порядку.

4. На електропечах необхідно періодично перевіряти стан сальників вентилятора, ущільнювальних азбестографітових прокладок на муфелі печі, піщаного затвора, що є місцем витоку газового карбюризатора з робочого простору печі.

5. При цементації рідкими карбюризаторами (гасом, триетаноламіном та ін.) слід постійно перевіряти герметичність печі, крапельниці, газовідбірника. Для цього на газовідбірнику, установленому на кришці печі, необхідно встановлювати U-образний манометр, а всі технологічні процеси вести при надлишковому тиску 49,05 Па (5 мм водного стовпчика).

6. Щоб уникнути вибуху при проведенні процесів газової цементації і нітроцементації, подавання газового і рідкого карбюризатора, контрольованої атмосфери (зі змістом горючих газів більше 5%) та аміаку в робочий простір печей повинно здійснюватися при температурі в печі не нижче 750 град.C.

7. Пуск контрольованої атмосфери вибухонебезпечного складу в електропечі, які мають вбудовані форкамери або камери охолодження, необхідно здійснювати при температурі в печі не нижче 750 град.C з попередньою продувкою робочих камер інертним газом (азотом або аргоном).

Допускається здійснювати пуск контрольованої атмосфери в піч без використання інертних газів із застосуванням методу випалювання.

У цьому разі в інструкції з експлуатації устаткування повинні бути передбачені спеціальні прийоми роботи і вимоги безпеки.

8. Прилади автоматичного контролю режиму термообробки в печах газової цементації і нітроцементації повинні бути у вибухобезпечному виконанні.

9. Перед завантажувальними дверцятами печі для газової цементації і нітроцементації повинні бути встановлені пальники або інші спеціальні пристрої для спалювання газів, які виходять з печі при її завантаженні.

10. Спалювання газів слід вести під витяжним пристроєм над піччю при виході їх з відвідної труби.

На лінії відводу відпрацьованих газів з печей повинні встановлюватися гідравлічні затвори.

11. При виконанні технологічних процесів вакуумно-іонної цементації або нітроцементації подача технологічної газової атмосфери, рідкого або газового карбюризатора або аміаку у вакуумні печі також повинна здійснюватися після досягнення ступеня розрідження в робочих камерах не менше 665 Па (5 мм ртутного стовпчика).

12. Пуск контрольованої атмосфери, рідкого або газоподібного карбюризатора та аміаку в шахтні електропечі і електропечі з вбудованими форкамерами і гартівними баками (або охолоджувальними камерами) при цементації і нітроцементації, а також видалення пічної атмосфери при аварійних ситуаціях і зупинках печей слід здійснювати з урахуванням вимог пунктів 17-24 глави 1 цього розділу.

13. Спалювання газів, що відходять із шахтних печей, слід вести в пальнику газовідбірника. Спалювання газів, що виходять з печей, які мають форкамери та охолоджувальні камери, слід здійснювати біля вихідних прорізів печей, оснащених запальними пальниками і місцевими відсмоктувачами.

14. На робочих місцях у печей для газової цементації і нітроцементації повинні бути вивішені схеми газового розведення, а також інструкції з безпечної експлуатації печей.

15. При низькотемпературній газовій нітроцементації (карбонітруванні) повинні виконуватися також вимоги безпеки, що належать до газового азотування (глава 2 цього розділу).

16. Аміачні балони повинні розміщуватися під витяжним зонтом. При цьому повинні виконуватися вимоги пункту 11 розділу III цих Правил.

17. При газовій цементації і нітроцементації з нагріванням струмами підвищеної і високої частоти повинні виконуватися вимоги НПАОП 40.1-1.21-98 та ДСН 3.3.6.096-2002.

 

 28. Цементація твердим карбюризатором

1. Ділянка підготовки твердого карбюризатора, якщо вона розташована поза потоком, повинна бути відділена від інших ділянок термічного цеху. Процеси приготування твердих карбюризаторів і очищення від пилу оброблених карбюризаторів повинні проводитися в окремому пожежобезпечному приміщенні, обладнаному загальнообмінною вентиляцією і місцевими відсмоктувачами від устаткування, що порошить. Приміщення і повітроводи від місцевих відсмоктувачів повинні очищуватися від пилу в міру їх забруднення.

2. Процеси підготовки і транспортування твердого карбюризатора повинні бути механізовані і здійснюватися в герметичних установках.

3. Електродвигуни, електроапаратура і вентилятори, установлені в приміщеннях підготовки твердих карбюризаторів, повинні бути у вибухобезпечному виконанні.

4. Вугільний порошок та інші хімікати, які застосовуються для цементації, повинні зберігатися в бункерах з дозувальним пристроєм, який ліквідує утворювання пилу при заповненні технологічної тари з деталями. Бункери для зберігання твердих карбюризаторів повинні бути укриті і підключені до аспіраційних систем.

5. Приміщення для приготування твердих карбюризаторів повинні бути обладнані стаціонарною вуглекислотною вогнегасильною установкою. Трубопроводи від балонів повинні забезпечувати подачу вуглекислого газу в бункери.

6. У приміщеннях підготовки твердого карбюризатора не дозволяється використання відкритого вогню і провадження робіт, здатних викликати іскроутворювання, про що повинні сповіщати попереджувальні написи, вивішені перед входом у приміщення та всередині нього.

7. Для здійснення цементації у твердому карбюризаторі деталі знежирюють і укладають у цементаційні ящики, які мають різні розміри і форму (круглі, квадратні, з отворами та ін.) і виготовлені зі сталі, чавуну або жароміцних сплавів. Цементацію проводять при температурі 930-980 град.C. Розбирання ящиків після цементації слід здійснювати при температурі не вище 100 град.C.

8. Завантаження ящиків у цементаційні печі, а також перевертання ящиків у печі і наступне вивантаження повинні бути механізовані.

 

 

Задать вопрос или оставить комментарий. Форум по охране труда
Ваше имя:

Ваша почта:

Необязательно (для уведомления)
Введите символы: *
captcha
Обновить
2010-2012 Все, что представлено на ohranatruda.in.ua, предназначено исключительно для ознакомительных целей. admin@ohranatruda.in.ua
?>