Главная Охрана труда в Украине Охрана труда в РФ Охрана труда
Главная > Правила, НД > НПАОП 02.0-1.04-05 Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості > 13. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПІШИХ ПЕРЕХОДІВ ТА ПОДОЛАННЯ НЕЗАМЕРЗЛИХ ВОДНИХ ПЕРЕШКОД У ЛІСІ >
НПАОП 02.0-1.04-05 Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості установлюють вимоги з охорони праці, що поширюються на суб'єкти господарювання, які здійснюють науково-дослідну діяльність, виконують лісовпорядкувальні та вишукувальні роботи, створюють лісові насадження та доглядають за ними, здійснюють захист лісів від шкідників, хвороб та пожеж, ведуть будівництво і експлуатацію лісових доріг, лісосічні, лісотранспортні та лісоскладські роботи, заготівлю живиці та пневого осмолу, лісопиляння та інше первинне перероблення заготовленої деревини, роботи в малій лісохімії.

Правила є обов'язковими для виконання роботодавцями та працівниками, а також тимчасово залученими до праці аспірантами, стажерами, студентами і учнями навчальних закладів, які проходять виробничу практику на підприємствах та в організаціях, а також осіб, що підвищують кваліфікацію.

 

   НПАОП 02.0-1.04-05 ПРАВИЛА охраны труда для работников лесного хозяйства и лесной промышленности

Прикрепленные файлы (скачать)

 
 
Содержание

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. ВИМОГИ ДО МАШИН, УСТАТКУВАННЯ, ІНСТРУМЕНТУ І ПРИСТОСУВАНЬ
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РЕМОНТУ І ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ НА МЕТАЛООБРОБНИХ ВЕРСТАТАХ ЛІНІЯХ
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ НА РАДІАЦІЙНО-ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ
6. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ОСНОВНИХ РОБОТАХ У ЛІСОВОМУ КОМПЛЕКСІ
7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ЛІСОКУЛЬТУРНИХ РОБОТАХ
8. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА РОБОТАХ З ПЕСТИЦИДАМИ ТА АГРОХІМІКАТАМИ
9. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА РУБКАХ ДОГЛЯДУ В МОЛОДНЯКАХ ТА ПРИ ВИРУБУВАННІ ПІДЛІСКА
10. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ГІДРОЛІСОМЕЛІОРАТИВНИХ РОБОТАХ
11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ БОРОТЬБІ З ЛІСОВИМИ ПОЖЕЖАМИ
12. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ЛІСОВПОРЯДНИХ ТА ВИШУКУВАЛЬНИХ РОБОТАХ
13. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПІШИХ ПЕРЕХОДІВ ТА ПОДОЛАННЯ НЕЗАМЕРЗЛИХ ВОДНИХ ПЕРЕШКОД У ЛІСІ
14. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ГУЖОВИХ ПЕРЕЇЗДАХ ТА ПЕРЕВЕЗЕННЯХ
15. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ЛІСОСІЧНИХ РОБОТАХ
16. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ПІДСОЧЦІ ХВОЙНИХ ДЕРЕВ
17. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАГОТІВЛІ ПНЕВОГО ОСМОЛУ ТА КОРЧУВАЛЬНИХ РОБІТ
18. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБОТАХ
19. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА МЕХАНІЗОВАНИХ ТРАНСПОРТНИХ РОБОТАХ
20. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ НА ЛІСОПРОМИСЛОВИХ СКЛАДАХ
21. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС БУДІВНИЦТВА, РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЯ ЛІСОВИХ ДОРІГ
22. ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗПЕЧНИХ ЛЬОДОВИХ ПЕРЕХОДІВ І ПЕРЕПРАВ
23. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПЕРВИННОЇ ПЕРЕРОБКИ ДЕРЕВИНИ
24. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В МАЛІЙ ЛІСОХІМІЇ
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3

13. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПІШИХ ПЕРЕХОДІВ ТА ПОДОЛАННЯ НЕЗАМЕРЗЛИХ ВОДНИХ ПЕРЕШКОД У ЛІСІ

13.1. Загальні вимоги

13.1.1. Перед виходом у ліс повинна бути перевірена справність одягу, взуття, необхідного спорядження.

13.1.2. Виходити в ліс необхідно, маючи в наявності мисливський ніж, сірники або запальничку, а в зимовий період і сокиру. Мисливський ніж під час переходів повинен бути складеним, на лезо ножа, що не складається, та сокири слід одягати чохли. Сірники або запальничка повинні бути в упаковці, що не промокає.

13.1.3. Виходячи в ліс, працівник повинен попередити колег по роботі та (або) близьких людей про основний напрямок маршруту. У разі, якщо працівник заблукав, необхідно діяти відповідно до вимог пункту 12.4 цих Правил, а за наявності снігу спробувати повернутись до знайомих місць, орієнтуючись на свої попередні сліди.

13.1.4. Керівник робіт перед виходом групи у ліс повинен провести цільовий інструктаж, під час якого пояснити працівникам напрямок руху за орієнтирами, сторонами світу та іншими ознаками, порядок подання звукової сигналізації (свист, окрик або звуки, що подаються штучно) на випадок, якщо треба буде зупинити рух групи або надати допомогу, правила безпеки під час переходів. Кожен з учасників переходу має відгукнутися на сигнал і у разі потреби приходити на допомогу.

13.1.5. Привали на відпочинок слід влаштовувати через певні проміжки часу в залежності від складності маршруту, ваги вантажів, які треба нести, і стану учасників, але не рідше як через 2 години руху. У разі потреби привал може бути зроблений додатково за вимогою будь-кого з учасників групи.

13.1.6. Узимку, якщо існує вірогідність заночувати під відкритим небом, у ліс слід вийти принаймні вдвох.

13.1.7. За наявності вітру, швидкість якого перевищує 20,6 м/с (ознаки наведені в додатку 2), густого туману, грозу, сильного снігопаду переходи повинні бути припинені до покращення умов.

13.1.8. Якщо виникла потреба ночувати в дорозі, рух за маршрутом потрібно припиняти за 1 годину до настання темряви (для заготівлі дров і обладнання місця ночівлі). Під час заготівлі дров слід керуватись вимогами розділу 15 цих Правил.

13.1.9. Зброю, сокири, пилки, інший інвентар і похідне майно під час відпочинків та ночівлі необхідно розміщувати так, щоб унеможливлювалась загроза травмування працівника.

13.1.10. У разі розпалювання вогнищ у лісах слід керуватися вимогами НАПБ А.01.002-2004.

13.1.11. Знімати страву і гарячу воду з вогнищ та інших джерел кип'ятіння необхідно взутому та вдягненому, з використанням рукавиць.

13.1.12. Рухаючись в лісових заростях, необхідно захищати обличчя та очі від ушкоджень гілками та сучками, слідкувати за тим, хто йде попереду, ухилятись від відведених ним гілок, не вдаряти попутників гілками, що відхиляються, та своїм рухом. Інтервал при русі має бути не менше ніж 3 м.

13.1.13. Під час переходів рушниці в якості опор використовувати забороняється.

13.1.14. Необхідно обходити лісові завали. За необхідності рухатись між завалами, не слід перелазити під завислими гілками та верхівками, ставати на гнилі та нестійко лежачі дерева.

13.1.15. Якщо під час переходів виявлена незначна за розмірами пожежа, її необхідно погасити, дотримуючись вимог безпеки, відповідно до пункту 11.3 цих Правил. За відсутності серед перехідників працівника, який підготовлений для керівництва гасінням пожеж, або пожежа значна за розмірами, складністю гасіння або верхова, учасникам переходу слід відійти на більш безпечні місця проти вітру (у листяні деревостани з живим трав'янистим покривом, до річок, на ріллю та інші території з відсутністю займистих при лісовій пожежі матеріалів) та вжити термінових заходів щодо повідомлення працівників лісової охорони про пожежу.

13.1.16. Під час руху слід запобігати:

перебуванню під час грози під високими та окремо стоячими деревами, поруч з металевими предметами;

нанесенню ударів по небезпечних деревах сокирою, спирання на них;

руху на ділянках лісу з небезпечними деревами за наявності на їхніх гілках снігу або ожеледі та під час вітру швидкістю понад 5,2 м/с. Від таких дерев необхідно триматись на відстані, що перевищує їх подвійну висоту.

13.1.17. Рухаючись в лісі, слід обходити місця, де найбільш висока ймовірність зустрічі з молодняком диких тварин, особливо - хижих. При виявленні молодняку і дорослих тварин необхідно від них триматись щонайдалі.

13.1.18. Під час переходів на шляхах, де рухаються транспортні засоби, або перетинання цих шляхів перехожі мають виконувати вимоги Правил дорожнього руху.

13.1.19. Одяг працівників повинен унеможливлювати заповзання під нього кліщів. Проводити огляд одягу та тіла необхідно не менше двох разів протягом дня. Знятих з одягу кліщів треба знищувати (краще спалювати), але не роздавлювати руками. Під час роздавлювання інфікованого кліща через травмовану шкіру можливе зараження працівника кліщовим енцефалітом.

13.1.20. Для знищення кліща, що присмоктався, треба місце укусу змастити бензином, керосином, олією чи іншим рідким жиром і через 10-15 хвилин обережно, щоб не обірвати хоботок, кліща видалити.

13.1.21. Видалення кліща доцільно робити шляхом його прокручування в напрямку проти годинникової стрілки, краще пінцетом. За неможливості "викрутити" кліща його слід видалити ниткою з петлею, двома загостреними сірниками або іншими предметами, за допомогою яких кліща можна ухопити.

13.1.22. У разі, якщо під час витягування кліща у нього відірвалась головка, її видалення допускається здійснювати голкою або булавкою, перед чим названий металевий предмет слід надійно продезінфікувати (обпекти на вогні).

13.1.23. Місце укусу кліща необхідно ретельно обробити йодом, попередньо видавивши з ранки краплю крові, і в той же день звернутись до місцевої лікарні.

13.1.24. У районах, де виявлені енцефалітні кліщі, вихід у ліс слід здійснювати після попередніх протиенцефалітних щеплень.

13.1.25. Для запобігання сонячному удару під час переходів не вкритою лісом місцевістю необхідно носити широкополі повстяні брилі або головні убори з довгими козирками.

13.1.26. За появи ознак теплового удару в когось з учасників переходу (почуття загальної слабкості, головного болю, головокружіння, різкого почервоніння шкіри, підвищення температури тіла, сонливості, миготіння в очах, погіршення слуху, неприємного відчуття в ділянці серця) перехід з віддаленням від об'єктів, на яких може бути надана необхідна допомога потерпілому, повинен бути припинений.

 

13.2. Переходи на місцевості з наявністю схилів, крутоярів, каньйонів та карсту

13.2.1. Під час переходів на схилах та в місцевості, розсіченій крутоярами, виникають додаткові ризики. Працівники можуть травмуватись при падіннях з наступним переміщенням вздовж схилу або в крутояри, обвалах разом з ґрунтом, камінням, льодом, снігом, під час ударів та засипань людини названими складовими середовища. Найчастіше каменепади в горах спостерігаються невдовзі після сходу та заходу сонця, а також після дощів та снігопадів.

13.2.2. Переходячи на схилах крутістю понад 15 град. зі зволоженим ґрунтом, а також при крутості понад 25 град., завжди слід використовувати взуття з шипами довжиною не менше 1 см або прикріпленими до нього триконями (кішками, рачками) з гострими кінцями. Якщо ґрунт мерзлий або вкритий льодом, використання взуття з триконями обов'язкове для переміщень на схилах крутизною понад 8 град..

13.2.3. Підіймання та спускання вздовж вертикалі схилу ("у лоб") допустимі на твердих (сухих, мерзлих або вкритих льодом) схилах за відсутності на них кам'яних розсипів. Такі переходи дозволяється здійснювати з переставленням ступнів ніг під кутом до вертикалі схилу ("ялинкою"). Якщо схил вкритий льодом, його міцність повинна перевірятись за допомогою плішні (альпенштока, льодоруба).

13.2.4. Рухаючись (способом "у лоб"), перехожим необхідно триматись на мінімальній відстані один від одного, щоб мати більші можливості надати за необхідності взаємодопомогу. Плішня (альпеншток, льодоруб) повинна кріпитися до руки за допомогою ремінця. Спускання на схилах, вкритих льодом, шляхом сковзання слід уникати.

13.2.5. Підіймання та спускання на схилах крутістю понад 25 град. з м'яким ґрунтом та на кам'яних розсипах повинні здійснюватись навкіс, а на пересіченій місцевості - зигзагами (серпантинами). При цьому перехожі не повинні розташовуватись на схилі один вище другого. Переміщуватись необхідно, ставлячи одну ступню в напрямку руху, другу - носком вниз та опираючись альпенштоком на ґрунт. Не слід переходити по схилах після дощу та мокрого снігу, коли кам'яні розсипи найбільш рухливі.

13.2.6. Усі схили крутістю понад 25 град., не вкриті лісом, за наявності на них снігу є лавинонебезпечними. При цьому найбільш небезпечними є ділянки з прямими схилами, покриті снігом, погано зв'язаним з земною поверхнею (сухим, який щойно випав, або мокрим). Переходити такими схилами не дозволяється під час снігопаду та протягом 3-х днів після цього, поки свіжий сніг не ущільниться або не зсунеться вниз. Небезпечні щодо сніжних лавин місця, де сніг змокрів під впливом тепла, необхідно проходити в дні похолодань або вранці, коли сніг скріплений морозом і відносно міцно тримається.

13.2.7. Переходити схилами крутістю понад 30 град. дозволяється щонайменше двом працівникам. Під час переходу на таких схилах кожному необхідно страхуватися захисним поясом, який повинен бути прикріплений до надійної опори. За відсутності такої опори слід організовувати взаємне страхування перехідників.

13.2.8. На схилах, де існує висока вірогідність падіння з наступним некерованим переміщенням вниз (сковзких, вкритих кам'яними розсипами, з наявністю зсувів, крутістю понад 25 град. тощо), маршрут переходу необхідно вибирати так, щоб унеможливити зсування працівника в крутояри, урвища, каньйони, у бік гострих виступів скель, їх уламків, корчів, діючих шляхів транспорту. На схилах, що розташовані вище діючих шляхів транспорту та стежок, слід зберігати нерухомими каміння, брили та інші предмети, якщо рух інших працівників та/чи транспортних засобів нижче по схилах не заборонений встановленими при вході в небезпечну зону знаками безпеки. Межі цієї зони слід встановлювати між вертикалями, що розміщуються на відстані щонайменше 60 м в обидва боки від меж території, на якій необхідно рухатись першій групі перехідників.

13.2.9. За необхідності пересування поблизу крайок берегових крутоярів, урвищ необхідно обходити карнизи, які можуть відірватися та упасти при вході на них працівника, а також небезпечні зони, що створюються під ними.

13.2.10. Не слід відпочивати та рухатись у руслах, заплавах та у вузьких долинах гірських рік, на ділянках, де спостерігаються каменепади, осипання або сповзання ґрунту, переходити скелями після стікання дощових вод.

13.2.11. Якщо доводиться рухатись у місцевості з наявністю карсту, слід обходити блюдковидні та вирвовидні впадини. Гирла усіх виявлених карстових поглиблень у місцях переходів повинні бути взяті на облік і помічені заборонними знаками, а найбільш небезпечні з них обнесені щільною загорожею заввишки не менше 1,2 м із підручних матеріалів.

13.2.12. Рухатись на схилах зі скельними та сніжними карнизами, в вузьких ущелинах з малостійкими стінками слід тихо, не стріляти, якщо останнє не викликане необхідністю самооборони.

13.2.13. На ночівлю або відпочинок слід зупинятись поза заглибинами, нішами, ямами, печерами.

 

13.3. Подолання незамерзлих водних перешкод та канатні переправи

13.3.1. У разі відсутності на шляху переходів справних мостів долати водні перешкоди, пересохлі крутояри, ущелини, каньйони дозволяється, рухаючись тимчасовими перехідними містками (далі - містки) з використанням навісних канатних переправ, а водні об'єкти влітку - також човнами або вбрід, якщо характеристика водного об'єкта дає змогу безпечно здійснювати перехід бродом. Міцність незнайомих містків повинна бути випробувана жердиною.

13.3.2. Переправи на веслових (дерев'яних, металевих, з твердих синтетичних матеріалів та гумових) човнах через річки дозволяються, якщо швидкість течії води не перевершує 2 м/с, відсутні великі хвилі та з дотриманням вимог, викладених у підпункті 13.3.3 цих Правил.

13.3.3. Для переправи на човнах і плотах вище порогів, водоспадів та інших небезпечних перешкод слід протягувати і надійно закріплювати на обох берегах водойми канат, за який учасники переправи мають прив'язувати себе та плавучі засоби прядив'яним канатом з карабіном, кільцем або сковзкою петлею. Пересуватися необхідно вздовж натягнутого каната.

13.3.4. Переправа на окремих колодах або плотах дозволяється, як виняток працівникам, які уміють плавати, і коли в цьому є термінова потреба.

13.3.5. Під час переправ через водні об'єкти на човнах забороняється:

перевантажувати човен;

стояти в човні або розхитувати його, якщо він рухається;

сідати в човен і вилазити з нього до пришвартування.

Сокири, пилки, інший інвентар та зброю, яка має бути в чохлах, потрібно надійно ( для запобігання сповзанню та падінню) вкладати на дно в носі човна або на кормі.

13.3.6. Під час переходів через водні об'єкти слід враховувати існування небезпеки утоплень у воді, мулі, травмування при зіткненнях з камінням, корчами та іншими затопленими у воді предметами, дротинами канатів, за які тримаються ті, хто переходить.

13.3.7. Тимчасові містки дозволяється влаштовувати з дерев або колод за умови, що їх кінці будуть надійно закріплені на обох берегах крутоярів, ущелин, каньйонів, а також річок, каналів чи струмків (далі - річки) за каміння, дерева, великі кущі. Містки необхідно споруджувати з дерев'яними кладками, які слід міцно закріплювати принаймні на двох паралельно повалених деревах чи укладених колодах. За унеможливлення влаштувати кладки містки дозволяється споруджувати з двох-трьох впритул покладених колод. Дошки, обапіл чи бруски кладки повинні кріпитись так, щоб поверхня, на яку ступає людина, була горизонтальною. Місця для влаштування містків на річках, що на схилах, доцільно вибирати там, де крутість схилів мінімальна, оскільки на таких схилах долини гідрографічної сітки, як правило, менш глибокі та широкі.

13.3.8. У виняткових випадках через мілкі вузькі річки дозволяється прокладати містки з одного поваленого дерева чи колоди.

13.3.9. Дерева та колоди, що використовуються в якості містків, повинні мати достатню міцність для утримання працівника, що переходить, не містити гнилизни, поперечних та повздовжніх тріщин. Їх поверхню, що використовується в якості опорної для переходів, необхідно очищати від сучків врівень зі стовбурами.

13.3.10. За наявності повалених через річку дерев чи перекинутих колод повздовжніх нахилів, що перевищують 7 град., на них необхідно робити зарубки для ніг або набивати дерев'яні планки.

13.3.11. Звалювання дерев, їх очищення від гілок та сучків, розкряжування стовбурів та підтягування колод до річки необхідно здійснювати з дотриманням вимог розділу 15 цих Правил.

13.3.12. Містки необхідно споруджувати в місцях, де в воді відсутні виступаючі гострі предмети (корчі, камені, затоплений металобрухт тощо).

13.3.13. Вздовж містків з дерев та колод, включаючи містки з кладками, повинні влаштовуватись поручні з ретельно очищених від сучків жердин або туго натягнутих вірьовок чи металевих канатів (далі - канати). Переходити через містки без поручнів чи канатів дозволяється лише при обстежувальних переходах через неглибокі річки, коли є можливість надійно опиратися жердиною на їх тверде дно.

13.3.14. Під час переходів через глибокі ущелини гірських рік (крутояри, тіснини, каньйони) за допомогою повалених дерев або колод необхідно прив'язуватись до поручня або каната вірьовкою з карабіном, кільцем або ковзкою петлею.

13.3.15. Здійснювати переходи містками, не тримаючись за поручні чи канати або не опираючись у дно річки та тоді, коли містки сковзькі (мокрі, обмерзлі), необхідно вдень. Вночі такі переходи дозволяються за наявності освітлення електричним ліхтарем. Одночасний рух містком, несучими елементами якого є повалені дерева чи перекинуті колоди, дозволяється лише для однієї людини.

13.3.16. Канатну переправу дозволяється здійснювати за допомогою петлі-сидіння, що виготовляється з допоміжного прядив'яного каната. З несучим канатом петлю цього каната необхідно сполучати карабіном заводської конструкції, кільцем або сковзькою петлею. Триматись за несучий канат та підтягувати петлю-сидіння під час переміщень людини слід у рукавицях. Усі складові устаткування для навісних переправ повинні мати 7,5-кратний запас міцності. У них не повинно бути гострих виступаючих частин (дротиків тощо).

13.3.17. Долання водних перешкод за допомогою навісних канатних переправ дозволяється здійснювати працівникам, що пройшли спеціальне навчання, цільовий інструктаж та показали при перевірках необхідні знання та вміння. При цьому роботодавцем повинен виписуватись наряд-допуск (додаток 1).

13.3.18. Навісні канатні переправи слід влаштовувати з використанням несучих канатів, які повинні надійно закріплюватись на обох берегах річки та туго натягуватись. Місце кріплення каната на вихідному березі слід вибирати значно вищим, ніж на протилежному, для того, щоб надійно забезпечувався потрібний повздовжній нахил каната в напрямку переправи людини. Кінець каната на інший берег слід доставляти найбільш підготовленим учасникам переправи вбрід з дотриманням вимог відповідних пунктів цих Правил, що наводяться далі.

13.3.19. Переходи вбрід через водні об'єкти дозволяються при наявності на них ділянок, де переброди можна безпечно здійснювати. На наявність безпечного броду часто вказують розширення річки на прямій її частині та наявність стежки, що веде до берега річки.

13.3.20. Для вибору найбільш безпечних місць переброду та навісних канатних переправ необхідно ретельно дослідити характер дна річки, заміряти глибину води, визначити швидкість її течії. Виконувати цю роботу потрібно щонайменше двом працівникам, що вміють плавати. Першим слід іти працівнику, високому за зростом, який одягнув на себе рятівний нагрудник, жилет чи круг. Він повинен обережно переставляти ноги, ступаючи лише на перевірені за допомогою палиці безпечні ділянки дна водойми. З використанням палиці-глибиноміра необхідно визначити глибину ділянки річки, що може використовуватись для броду, та характеристику дна водної перешкоди. Другий працівник за необхідності повинен надати допомогу першому.

13.3.21. Для неодноразових переходів броду слід вибирати найбільш мілкі ділянки водойми з твердим дном. Смуга броду повинна встановлюватись шириною щонайменше 3 м в обхід корчів, виступаючого каміння та інших затоплених у воді предметів, місць з бистринами, заглибленнями, з багнистим дном. Останнє характерне для частин водойм з застійною водою або повільною її течією, що частіше спостерігається серед боліт, проти протоків річки, у старицях та заломах рік.

13.3.22. Під час переходів броду на відстані 1,5-3 м від його осі з обох боків мають встановлюватись віхи, а на обох берегах - вказівні знаки з позначкою "Брід". Найбільш придатні для перебродів смуги водних перешкод користувачам лісових земель слід наносити на планово-картографічні матеріали, періодично очищати від валунів, корчів тощо.

13.3.23. Переходити вбрід одному працівнику дозволяється лише через раніше обстежений водний об'єкт по рівному та нев'язкому дну з глибиною броду, що не перевищує 0,7 м, якщо швидкість течії води не перевершує 1 м/с, і 0,5 м - при швидкості 2-3 м/с. Такі переброди доцільно здійснювати навскоси річки.

13.3.24. При глибині броду 0,8-1 м та/або швидкості течії річки понад 3 м/с переброди дозволяються лише групою працівників у складі не менше двох чоловік з використанням засобів страхування. На вузьких річках дозволяються переброди, за яких працівник тримається за стовбур тонкого, але міцного дерева чи жердину, що перекинуті через річку.

13.3.25. Під час переброду через широкі водойми для страхування слід використовувати канат, натягнутий через річкову долину та надійно закріплений на обох протилежних її берегах (далі - несучий канат). Спорядження учасника переброду повинне включати обв'язку грудей та прядив'яний канат, які за допомогою карабіна або петлі, що вільно рухаються вздовж несучого каната, утримують працівника під час переброду від падіння в воду, небажаного відхилення від встановленого маршруту.

13.3.26. Переходи вбрід за температури води нижче 12 град. без захисного спецодягу дозволяються лише при незначній ширині річки працівникам, які не схильні до застудних захворювань, за їх згодою. Такі переброди, як правило, слід робити в водолазних костюмах, гумових чоботях та в іншому спецодязі, що запобігає контакту холодної води з тілом працівника.

13.3.27. Якщо глибина броду перевершує 1 м, перехід його дном за температури води нижче 12 град. дозволяється лише в водолазному скафандрі.

13.3.28. При заходах на території, повертатись з яких необхідно вбрід, слід враховувати можливість підняття води в часі. Так на гірських річках зі значним водозбором рівень води швидко піднімається після випадання дощу, а на водоймах, що тяжіють до морів та великих водосховищ і з'єднані з ними, - у періоди, коли вітер віє з боку останніх. Кращим часом для переходів вбрід гірських рік у бездощову погоду є вранішній, коли в них спостерігається найбільш низький рівень води.

13.3.29. Переходити річки вбрід під час сельових потоків, при переміщеннях водою валунів, грубої гальки та густого мулу, а також у місцях з заторами залишків деревно-кущової, трав'яно-мохової рослинності та їх плавнику, крижинами, вкритими снігом каміннях, брилах, стрибаючи з каменя на камінь, забороняється.

13.3.30. Долати водні об'єкти за допомогою канатних переправ або вбрід дозволяється лише в денний час.

 

13.4. Переходи через болотисту місцевість

13.4.1. При переходах через болота та заболочені заплави рік і озер (далі - болота) основними джерелами небезпеки є так звані болотні "вікна", вода і рідкий мул у них та під "сплавиною", багно боліт, що між купинами, втоплені в болота корчі, пеньки, каміння, металобрухт. Болота з названими небезпечними місцями доцільно обходити. Разом з цим за певних обставин (під час штормових вітрів та випадання мокрого снігу, чи появи на деревах ожеледі, що призводять до падіння дерев або їх частин, насуванні верхової пожежі, переміщеннях хижих звірів поблизу неозброєних людей тощо) перехід через болото при дотриманні вимог цих Правил може бути більш безпечним, ніж лісом. Такий перехід дозволяється здійснювати групою в складі не менше двох працівників, кожен з яких повинен бути в змозі швидко надати допомогу тому, хто провалився. Переходити болото безпечніше з мінімальним вантажем та використанням плетених з гнучких гілок так званих "ведмежих лап", які збільшують поверхню опору, або лиж. Переходити необхідно обережно, не роблячи різких рухів, попередньо встановлюючи за допомогою загостреної двох-трьохметрової палиці характер поверхні болота.

13.4.2. За наявності серед болота живих дерев та/чи кущів маршрут переходу слід максимально наближати до них, обходячи однак захаращені сушняком місця, згарища, не заходячи всередину дрібних островків з густими заростями деревно-чагарникової та трав'яної рослинності, високою травою, де може відсиджуватись звір, особливо при годуванні молодняку. Переходити болото за інших рівних умов слід у найбільш вузьких його місцях.

13.4.3. Переходячи болото з "сплавиною" та/чи з "вікнами", слід проявляти особливу обережність, не наближатись до "вікон". Палиці, які під час переходів повинен переносити кожен перехідник, мають бути з одного боку загострені та мати розмітку за довжиною. За допомогою таких палиць слід визначати міцність "сплавини", а якщо вона проколюється до кінця, то і її товщину, глибину і твердість дна водойми під "сплавиною", наявність у болоті потонулих корчів, каміння тощо. Перехідники повинні бути обв'язані охоронним прядив'яним канатом і рухатись на відстані 8-10 м один від одного. Положення каната під час переходу має унеможливлювати обплутування ним рук та/чи ніг учасників переходу. Той, хто йде першим, зобов'язаний нести з собою також жердину довжиною в 4-5 м, тримати її горизонтально і бути в максимально можливій мірі звільненим від перенесення інших вантажів. У випадках попередньо непередбачених переходів болота, коли канат відсутній, рухатись необхідно з інтервалом між людьми в 4-5 м. У цих випадках жердину довжиною щонайменше 4 м потрібно нести кожному учаснику переходу.

13.4.4. Під час переходів боліт з купинами ступати необхідно на найбільш широкі купини, опираючись на палицю.

13.4.5. Незамерзлі болота, вкриті снігом, слід переходити на лижах з палицями, що мають кільця, визначаючи за допомогою палиць несучу здатність поверхні болота. Рухатись необхідно не відриваючи лиж від снігу, обходячи місця з підсніжною водою.

13.4.6. У разі провалювання працівника в болото потерпілий повинен швидко покласти горизонтально на болото жердину, палицю або лижу, триматись за неї і не робити різких рухів. Рятувати того, хто провалився, потрібно з стійкого місця, простягнувши додаткові жердини, палицю, підтягуючи його за них або за канат. За необхідності в його бік слід підсовувати декілька паралельно підкладених жердин, що вкриваються гіллям. Рятівник повинен триматись на безпечній відстані від того, хто провалився.

13.4.7. Переходячи болото з видимим товстим корінням дерев, ступати необхідно поперек коренів, щоб не защемити ногу між паралельно розташованими коренями.

13.4.8. У дуже багнистих (топких) місцях боліт та при організації на болотах постійних переходів рух слід здійснювати після вистилання траси переходу жердинами, гіллям, дошками.

13.4.9. Безпечні місця переходів через болота, за необхідності укріплені чи вичищені від предметів, що становлять небезпеку або ускладнюють переходи, підприємствам, постійним лісокористувачам слід наносити на планшети та інші планово-картографічні матеріали, позначати на місцевості чітко видимими орієнтирами (стовпами) з вказівними знаками тощо.

13.4.10. Переходити болото необхідно в денний час.

 

13.5. Дії працівника під час грози

13.5.1. Під час грози необхідно переховуватися у приміщенні, а за його відсутності вжити заходів безпеки: всі металеві предмети скласти на відстані не менше 10 м від місця, де намічається перечікувати грозу.

13.5.2. Необхідно знайти безпечне місце на галявині, ділянці молодняку, між деревами, що ростуть не ближче 20 м одне від одного, в горах і на пагорбах ближче до середини схилу. За можливості необхідно розташуватися на ізольованому сухому матеріалі (сушняк, березовий луб тощо).

13.5.3. Під час грози краще не рухатись і особливо небезпечно:

перебувати на вершині гір, горбів і на узліссі;

зупинятися біля струмків , річок, озер;

ховатися під скелями і тулитися до них;

підходити ближче ніж на 10 м до окремо стоячих дерев, стовпів, блискавковідводів, високих каменів;

стояти біля опор і під дротами ліній зв'язку і електромережі, поблизу веж і геодезичних знаків;

перебувати там, де люди або худоба раніше травмувались під час грози, де неодноразово при грозі розколювались дерева. Такі місця постійні лісокористувачі повинні тримати на обліку і інформувати про їх наявність працівників та відвідувачів лісу.

 

Задать вопрос или оставить комментарий. Форум по охране труда
Ваше имя:

Ваша почта:

Необязательно (для уведомления)
Введите символы: *
captcha
Обновить
2010-2012 Все, что представлено на ohranatruda.in.ua, предназначено исключительно для ознакомительных целей. admin@ohranatruda.in.ua